Дельта Дунаю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Дельта Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
Біосферні заповідники у дельті Дунаю
45°19′48″ пн. ш. 29°30′00″ сх. д. / 45.33000000002777341° пн. ш. 29.500000000028° сх. д. / 45.33000000002777341; 29.500000000028 29°30′00″ сх. д. / 45.33000000002777341° пн. ш. 29.500000000028° сх. д. / 45.33000000002777341; 29.500000000028
Країна  Румунія
Розташування Румунія Румунія, Україна Україна
Найближче місто Ізмаїл, Тульча, Кілія, Вилкове, Сулина
Водні об'єкти Дунайський біосферний заповідник
Площа 5640 км2
Висота над р. м. 2 м
Засновано 1998
Оператор НАН України
Світова спадщина ЮНЕСКО
Назва ЮНЕСКО: англ. Danube Delta
Країна: Румунія
Тип: Природний
Критерії: x,xi,xii
Об'єкт №: 588
Регіон ЮНЕСКО: Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1991  (15 сесія)
Статус: світова спадщина ЮНЕСКО і Рамсарське угіддя
Дельта Дунаю
Дельта Дунаю. Карта розташування: Румунія
Дельта Дунаю
Дельта Дунаю (Румунія)
Мапа

CMNS: Дельта Дунаю у Вікісховищі

Дельта Дунаю (рум. Delta Dunării вимовляється [ˈdelta ˈdunərij] ( прослухати)) — друга за площею у Європі річкова дельта після Волги, центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових та рідкісних видів риб, найбільше в Європі місцепроживання багатьох охоронюваних видів земноводних.

Описред. код

Площа дельти становить 5640 км², з яких 4340 км² розташовані в Румунії і 1200 км² в Україні, при цьому протяжність дельти постійно змінюється: через наносні відкладення збільшується на 40 м/рік.

У 1999 році українська частина дельти — ДБЗ (46 403 га) був об'єднаний з румунським біосферним резерватом (580 тис. га) у біосферний резерват «Дельта Дунаю», що підтверджує відповідний сертифікат ЮНЕСКО.

Водні об'єктиред. код

Дельта Дунаю болотиста, прорізана щільною сіткою рукавів і озер. Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльский Чатал за 80 км від гирла, де основне русло Дунаю спочатку розпадається на Кілійське і Тульчинське. Через 17 км нижче за течією Тульчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулинське гирла, які впадають у Чорне море поокремо.

Геологіяред. код

Сучасна дельта Дунаю почала формуватися 6000 р. тому в затоці Чорного моря, коли його рівень наблизився до нинішнього стану. Піщаний бар'єр заблокував Дунайську затоку і річка почала створення дельти. Після заповнення затоки алювіальними відкладами у 5 500 р. тому річка стала текти декількома гирлами[2]: Георгієвське I (5,500-3,600 тому), Сулінське (3,600-2000 р. тому), Георгієвське II (2000-0 років тому) та Кілійське (1600-0 років тому).

Екологіяред. код

Кілійське гирло в межах території України створює так звану Кілійську дельту, котра є найшвидшою частиною дельти Дунаю. Більша частина дельти Дунаю — заплава, другий за площею масив подібного ландшафту в Європі.

Загрозу унікальній природі дельти можуть становити українські та румунські судноплавні канали (Канал Дунай-Чорне море (Україна) і Канал Дунай-Чорне море (Румунія)) при недотриманні положень міжнародних конвенцій, у тому числі Конвенції про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо), недостатній взаємодії з міжнародними природоохоронними організаціями, без моніторингу і оцінки впливу на довкілля.

Фаунаред. код

На заповідних територіях дельти Дунаю трапляються 63 % птахів, зареєстрованих на території України та 42 види птахів, занесених до Червоної книги України і Європейського Червоного списку[3].

Кліматред. код

Клімат у дельті Дунаю помірний континентальний з сильним впливом Чорного моря. Це сухий і сонячний регіон (70 безхмарних днів, 2500 сонячних годин/рік). Середньорічна температура становить 11 ° C (-1 ° C у січні і 22 ° С в липні), середньорічна кількість опадів 300 — 400 мм, зменшуючись з заходу на схід. Випаровування становить близько 1000 мм/рік, підсилюючись сильними і частими вітрами, а також тривалими періодами посухи влітку. Північно-західний вітер є причиною частих штормів навесні та восени.

Галереяред. код

Таранова коса
о. Гнеушів
о. Полудений
о. Кілімбейка
о. Пташина
коса
о. Кубанський
о. Циганка
о. Лебединка
Курильські
мілини

Див. такожред. код

Приміткиред. код

Посиленняред. код


Навігаційне меню