Білуха Микола Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Микола Білуха
рос. Николай Тимофеевич Билуха
Народився 17 січня 1923(1923-01-17)
с. Мошорине, УРСР
Помер 4 липня 2015(2015-07-04) (92 роки)
Країна Україна Україна
Діяльність економіст, журналіст
Alma mater Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Українська академія друкарства
Заклад Київський національний торговельно-економічний університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь доктор економічних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Відмінник освіти України

Мико́ла Тимофі́йович Білу́ха (17 січня 1923, с. Мошорине, нині Знам'янського району Кіровоградської області — 4 липня 2015[1]) — український економіст, доктор економічних наук (1973), професор (1979), Заслужений діяч науки і техніки України (1991), академік Міжнародної академії оригінальних ідей (1992).

Був професором кафедри фінансового аналізу й контролю на факультеті обліку, аудиту та економічної кібернетики Київського національного торговельно-економічного університету.

Біографіяред. код

У 1940 році почав навчатися в Кіровоградському педагогічному інституті. У 1940 році за реферат «Історичні основи поеми Шевченка „Гайдамаки“» заарештований і засуджений до 10 років позбавлення волі. У 1947 році звільнений за відсутності складу злочину. Продовжив навчання в Українському поліграфічному інституті на факультеті журналістики у Львові. У 1948 році заарештований вдруге без пред'явлення звинувачень за рішенням Особливої наради при Міндержбезпеки СРСР. Засуджено як українського націоналіста на довічне заслання до Сибіру. У концтаборах ГУЛАГу, відбув покарання 15 років. Звільнено й реабілітовано у 1954 році.

Заочно у 1956 році завершив навчання в Українському поліграфічному інституті й у Московському фінансовому інституті (1957). У 60-х роках перебував під наглядом держбезпеки у Києві, був засланий до Тюмені. Після реабілітації у 19541955 роках працював учителем української мови у Добровеличківській середній школі Кіровоградської області. У 19551957 роках працював літературним редактором журналу «Перець», у 1957—1960 роках працював бухгалтером, економістом, фінансистом-ревізором, у 1955—1960 роках працював головним методологом з обліку, фінансового контролю і комп'ютеризації управління в Українській Раді народного господарства.

Від 1966 року — на науково-педагогічній роботі: в Науково-дослідному інституті автотранспорту, Проектно-технологічному інституті автоматизованих систем управління (1972), Київському економічному університеті, Київському торгово-економічному інституті, (від 1977 року — завідувач кафедри аудиту), Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Запровадив українську економічну термінологію з бухгалтерського обліку, фінансового контролю і економічного аналізу, уклав глосарій української бухгалтерії. Ця термінологія застосовується в науковій літературі, нормативних актах із бухгалтерського обліку і контролю, судово-бухгалтерської експертизи. Автор проектів автоматизації бухгалтерського обліку, аналізу і контролю на ЕОМ. Засновник української наукової школи бухгалтерського обліку, аналізу й аудиту. Засновник і президент Асоціації бухгалтерів і аудиторів України. Підготував біля 90 докторів і кандидатів економічних наук. Помер 4 липня 2015 року.

Нагороди та відзнакиред. код

  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1998) за розробку і впровадження комп'ютерних технологій в Україні
  • Почесна відзнака-хрест "За заслуги в боротьбі за волю України" (2001)
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (2005) за реформацію вищої освіти в Україні за міжнародними стандартами
  • Почесна грамота Верховної Ради «За особливі заслуги перед українським народом» (2003)
  • Знак «Петро Могила» (2008) за створення наукової школи і оригінальних україномовних монографій і підручників
  • Знак «Відмінник освіти України»
  • 24 березня 2012 р. М. Т. Білусі призначено довічну державну стипендію[2][3]

Наукові праціред. код

  • Бухгалтерський облік на автотранспортних підприємствах: Монографія. К., 1961
  • Ревізія і контроль на автотранспорті: монографія. К.: 1962
  • Основи господарського обліку: Підручник. К.: 1964
  • Економіка, організація і планування на автомобільному транспорті: Підручник К., 1976
  • Бухгалтерський облік у торгівлі: Підручник. К., 1983.
  • Теория финансо-хозяйственного контроля: Учебник. К.: 1990
  • Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства: Монография. М., 1992
  • Судово-бухгалтерська експертиза: Підручник. К., 1992
  • Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. К., 1994
  • Аудит у бізнесі: Монографія. К., 1994
  • Основи наукових досліджень: Підручник. К.: 1997
  • Курс аудиту: Підручник. К., 1999, 2000
  • Аудит: Учебник Москва, 2001
  • Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. К., 2000
  • Методологія наукових досліджень: Підручник. К., 2002
  • Судово-бухгалтерська експертиза: Підручник. К., 2004
  • Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник. К., 2005, 2006

Приміткиред. код

Посиланняред. код

Навігаційне меню