Іван Сенюк, відомий також під партизанським псевдонімом Вуйко (сербохорв. Иван Сењук-Yjak / Ivan Senjuk-Ujak, 28 серпня 1920, Слободниця — 24 серпня 1944, Грубишно-Полє) — югославський партизан Другої світової війни, командир 12-ї Славонської ударної бригади, майор Народно-визвольної армії Югославії. Народний герой Югославії — єдиний серед усіх представників української національної меншини цієї країни[К 1][1].

Іван Сенюк
Ivan Senjuk
Народний герой Югославії Іван Сенюк
Прізвисько Вуйко
Народження 28 серпня 1920(1920-08-28) (103 роки)
Слободниця
Смерть 24 серпня 1944(1944-08-24)
Грубішно-Полє, Беловарсько-Білогорська жупанія, Хорватія
помер від ран[d]
Країна Югославія Югославія
Приналежність НВАЮ
Рід військ піхота
Роки служби 19411944
Партія Комуністична партія Югославії
Звання майор НВАЮ
Командування 12th Slavonian Proletarian Brigaded
Війни / битви Народно-визвольна війна в Югославії
Нагороди

Біографія

Народився в 1920 році в населеному пункті Слободниця (коло міста Славонський Брод) у бідній селянській родині галицьких переселенців, українець[К 2]. Закінчив початкову школу в Слободниці і гімназію в місті Славонський Брод, що був на той час одним із центрів активної діяльності Спілки комуністичної молоді Югославії. Займався пропагандою молодіжного руху в селах Сибинь, Оріоваць, Бродський Ступник та інших населених пунктах. Видавав газету «Боротьба молоді» (серб. Борба младих), входив до складу літературного гуртка «Месич»[1][3][4].

На початку липня 1941 року Сенюк увійшов до складу першої партизанської групи, сформованої в Церовацькому лісі на горі Діль. У середині липня в групі нараховувалось близько 25 осіб. Надалі Сенюк був призначений політичним комісаром роти в складі 1-ї Славонської бригади, а після створення 3-го батальйону бригади — став його комісаром. Брав участь у боях за населені пункти Вочин, Подравська-Слатина, Нашиці, Велика Писаниця, Подгорач та інші. Брав участь у боях у Хорватському Загір'ї з метою оволодіння містом Лепоглава та в Боснії в період з листопада 1943 до травня 1944 років. Відзначився в боях за Прнявор 19 січня 1944 року, а також на Мотаїці в боротьбі із німецькими загарбниками, усташами і четниками. Після повернення до Славонії зайняв посаду політичного комісара 16-ї Молодіжної бригади імені Йожі Влаховича, потім став комісаром та, пізніше, командиром 12-ї Славонської ударної бригади.

20 серпня 1944 року під час штурму Грубишно-Полє Іван Сенюк був поранений в горло, але продовжував командувати бригадою до оволодіння містом. У наступні чотири дні лікарі боролися за життя комбрига, однак Іван Сенюк помер від отриманої рани. 19 червня 1945 року йому посмертно присвоєно звання Народного героя Югославії.

Коментарі

Примітки

Література

  • Vlado Kostelnik. Prilog historiografiji i bibliografiji o sudjelovanju jugoslavenskih Rusina i Ukrajinaca u narodnooslobodilačkoj borbi 1941–1945 // Časopis za suvremenu povijest. — 1981. — Vol. 13, br. 1. — Str. 131—157.
  • Народни хероји Југославије. «Младост», Београд 1975. година.