Ілія Пантелич

	Ілія Пантелич
	Ілія Пантелич
	Ілія Пантелич у 1976 році
Особисті дані
Народження	2 серпня 1942
	Козиця
Смерть	17 листопада 2014 (72 роки)
	Новий Сад, Сербія
Громадянство	Югославія
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
1958–1960	БАК (Бела Црква)
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Ілія Пантелич у Вікісховищі

Ілія Пантелич (сербохорв. Ilija Pantelić, серб. Илија Пантелић, 2 серпня 1942 — 17 листопада 2014, Новий Сад) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря і вважається одним з найкращих воротарів Югославії усіх часів^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пантелич.

Виступав, зокрема, за «Воєводину», з якою став чемпіоном Югославії. Згодом тривалий час виступав у Франції, вигравши чемпіонат та суперкубок країни. Також грав за національну збірну Югославії, з якою став віце-чемпіоном Європи 1968 року.

Клубна кар'єра

Свою кар'єру він розпочав у ФК «Слобода» в Нових Козарцях, а паралельно з футболом він також займався гандболом. Далі він перебрався до клубу БАК (Бела Црква), а потім грав за «Раднички» (Сомбор) у другому югославському дивізіоні.

У вищому дивізіоні дебютував 1961 року виступами за команду «Воєводина», в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 176 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Воєводини», був основним голкіпером команди. За цей час виборов титул чемпіона Югославії в сезоні 1965/66. Завдяки цьому «Воєводина» наступного сезону взяла участь у Кубку європейських чемпіонів. У другому турі Пантелич забив гол у ворота «Атлетіко Мадрид», ставши першим воротарем, який забив у цьому змаганні^[2]. Крім того Пантелич унікальний у світі футболу тим, що в грі домашнього чемпіонату Югославії 1963 року проти клубу «Трешневка» із Загреба він зробив хет-трик, виконавши пенальті, чого не вдавалося жодному іншому голкіперу у світі^[1].

Пантелич під час виступів за «Парі Сен-Жермен». 1977 рік.

Після того як у 1969 році у воротаря з'явилася можливість продовжити свою кар'єру за кордоном, він переїхав до Франції і став гравцем «Марселя». Щоб дотриматися квоти на діючих іноземних гравців, Пантелич грав на правах оренди протягом півтора роки за клуб другого дивізіону «Парі-Нейї»^[2], який був перейменований на «Жоїнвіль» у сезоні 1970/71.

1971 року Пантелич повернувся до «Марселя» і того ж року допоміг йому виграти чемпіонат Франції, але зіграв лише 2 гри, після чого перейшов до «Бастії», де згодом став головним воротарем. З корсиканцями він дійшов до фіналу Кубка Франції в 1972 році, де програв у матчі проти свого попереднього клубу «Марсель», 1:2. Тим не менш «Бастія» отримала шанс на реванш над марсельцями у грі за Суперкубок Франції, вигравши його 5:2.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Парі Сен-Жермен», за яку виступав протягом 1974—1977 років, після чого недовго був тренером воротарів у штабі П'єра Алонсо^[3]. Коли в 2012 році журнал France Football склав список найкращих іноземних футболістів усіх часів у французькій професійній лізі, редактори поставили Ілію Пантелича на 30-е місце і він став другим найкращим іноземним воротарем чемпіонату Франції після свого співвітчизника Івана Чурковича^[4].

Після повернення на батьківщину в 1977 році він повернувся до Нового Саду і відтоді працював на різних посадах у структурі «Воєводини», в тому числі багато років працював директором молодіжної академії.

Виступи за збірну

25 жовтня 1964 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у товариському матчі проти Угорщини (1:2) у Будапешті^[5].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1968 року в Італії, де разом з командою здобув «срібло». На турнірі зіграв у всіх трьох матчах, а останню гру за збірну провів 10 червня 1968 року у фінальному матчі проти Італії (0:2)^[6].

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 18 матчів, а також тричі захищав ворота молодіжної збірної (1964—1965) і двічі збірної Югославії «Б» (1961—1963)^[7].