Авіаносці типу «Сентор»

Проектування авіаносців типу «Сентор» розпочалось у 1942 році. Конструктивно вони були збільшеним та більш швидкісним варіантом авіаносців типу «Колоссус», який міг нести важчі літаки (до 13 т.).

Авіаносці типу «Сентор» займали проміжне положення між важкими та легкими авіаносцями. Офіційно вони класифікувались як «Проміжні флотські авіаносці» (англ. Intermediate Fleet Carrirs).

Всього було замовлено 8 кораблів даного типу. Будівництво авіаносців розпочалось у 1944 році. Але у жовтні 1945 року будівництво 4 кораблів було скасоване.Після закінчення Другої світової війни Адміралтейство вирішило продати 4 закладені кораблі на злам, ще до їх спуску на воду. Але оскільки авіаносці, які на той момент перебували у строю, не могли без модернізації нести нові реактивні літаки, то робота над авіаносцями типу «Сентор» була продовжена.

Корпус

Архітектура та компонування авіаносців типу «Сентор» була подібною до авіаносців типу «Колоссус». Кораблі мали одноярусний ангар висотою 5,33 м та два літакопідйомники розмірами 16,5×13,4 м вантажопідйомністю 15,9 т.

В ході будівництва внесли значні зміни. Всі кораблі отримали кутові польотні палуби (перші 3 кораблі з кутом відхилення 5,5°, «Гермес» — з кутом відхилення 8,5° від діаметральної площини корабля). В носовій частині кораблів встановили гідравлічні катапульти BH-V, після модернізації у 1956 році їх замінили на парові катапульти BS-04. На «Гермесі», який вступив у стрій пізніше, з самого початку були встановлені катапульти BS-04.

Порівняно з «Колоссусами» значно посилився захист кораблів. Авіаносці отримали бронювання, їх корпуси більш ретельно були розділені на відсіки. Товщина польотної палуби становила 19 мм, погребів боєзапасу — 50 мм, машинного відділення — 25 мм. Але система протиторпедного захисту була слабкою я складалась лише з паливних цистерн, розташованих всередині корпусу.

Зенітне озброєння

Початково на кораблях було встановлено 32 40-мм гармат «Бофорс» — дві 6-ствольні, 8 спарених та 4 одиночних. Під час модернізацій кількість зенітних автоматів поступово зменшувалась.

На «Гермесі» початково було встановлено лише 7 спарених зенітних автоматів. Під час реконструкції 1964—1966 років їх замінили на ЗРК «Sea Cat».

Радіоелектронне обладнання

Початково радіоелектронне обладнання складалось з радарів типів 982 та 960, радіовистотоміра 983, станції наведення винищувачів 277Q.

«Гермес» вступив у стрій з радарами типу 963 та 293Q та трикоординатним радаром типу 984.

В ході модернізацій склад радіоелектронного обладнання постійно змінювався. Так, станом на 1985 рік на «Гермесі» були встановлені радари 965 та 936, навігаційний радар типу 1006, систему керування вогнем GWS-22.

Авіагрупа

Початково авіагрупа авіаносців типу «Сентор» складалась з 9 винищувачів-бомбардувальників Hawker Sea Hawk, 9 винищувачів Hawker Sea Fury, 6 літаків протичовнової оборони Grumman TBF Avenger та одного рятувального вертольоту.

Пізніше на авіаносцях базувались сучасніші літаки та вертольоти, зокрема штурмовики Blackburn Buccaneer, винищувачі de Havilland Sea Vixen.

Авіаційний боєзапас відповідно до проекту становив 212,5 т авіабомб, 2000 76-мм некерованих ракетних снарядів, 32 450-мм торпеди, 316 000 20-мм патронів.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Сентор»

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995 / US Naval Institute Press, Annapolos, Maryland. ISBN 978-0870219139
• К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега, 2006 — 256 с. (рос.)
• Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
• С. А. Балакин — Авианосцы мира 1945—2001. Великобритания, Австралия, Аргентина, Бразилия, Канада, Индия, Испания, Италия, СССР и Россия, Таиланд
• Каторин Ю. В. Авианосцы. СПб, «Галея-Принт», 2010, 232 с., ил. ISBN 978-5-8173-0144-4