Адольф Каменобродський
Адольф Каменобродський (пол. Adolf Kamienobrodzki; 20 січня 1871, Відень — 19 листопада 1946, Вроцлав) — інженер, архітектор.
| Адольф Каменобродський | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народження | 20 січня 1871 |
| Смерть | 19 листопада 1946 (75 років) |
| Поховання | Saint Lawrence Cemetery, Wrocławd |
| Країна (підданство) | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» і Національна вища школа красних мистецтв |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Реставрація пам'яток | Олеський замок |
| Членство | Польське політехнічне товариство у Львові |
 Адольф Каменобродський у Вікісховищі | |
Біографія
Народився у Відні 20 січня 1871 року в родині архітектора і живописця Альфреда Каменобродського і Юзефи Кортсмари (пол. Józefa Krtsmary). Закінчив III гімназію у Львові і факультет архітектури Львівської політехніки (1894), після чого рік навчався у Парижі, в Академії мистецтв під керівництвом П. Блонделя. Повернувшись до Львова, працював у архітектурному бюро свого батька, пізніше — у бюро інженера Холоневського, згодом — у Зигмунта Кендзерського. Автор «Підручника для будівничих» (пол. Podręcznik dla budujących) і ряду фахових статей у «Технічному журналі» (пол. Czasopismo Techniczne). Належав до Політехнічного товариства у Львові від 1896 року.[1] Входив до правління товариства у 1905—1906, 1912—1913 роках[2]. Член Кола польських архітекторів у Львові (пол. Koło architektów polskich we Lwowie). Був членом журі конкурсу на будівлі нового костелу святої Анни у Львові (1912)[3].Працював архітектором Крайової управи, 1931 року у зв'язку із станом здоров'я вийшов на пенсію. У Львові мешкав на вулиці Вороновських, 11 (нині вулиця Колесси). Був одружений із Вільгельміною Шольц. Мав сина Вільгельма. 1936 року переїхав до Варшави, звідки виселений у 1944 році під час Варшавського повстання до табору в Зеленяку. 1946 року разом із сином виїхав до Вроцлава, де помер 19 листопада 1946 року. Похований там же.
Відомі роботи
- Добудова крила палацу Галицького сейму зі сторони нинішньої вулиці Листопадового чину в 1907—1908 роках.
- Будівля лікарні «Охматдит» на вул. Лисенка 31 у Львові. Збудована у 1930-х роках, як санаторій Товариства соціального страхування[4].
- Розбудова трамвайних депо на перетині вулиць Героїв Майдану і Сахарова у 1926, 1927 роках. Споруджено ще одну ремізу, адміністративний корпус та огорожу[5].
- Побудував два нових корпуси психіатричної лікарні на вулиці Кульпарківській (1920-ті). Початково планувалось шість[6].
- У 1922—1928 роках брав участь у обстеженні і консерваційних роботах у Олеському замку. Виготовив ряд проектних пропозицій що стосувались реконструкції[7].
Нереалізовані проекти
- II нагорода, конкурсу на найкращий проект перебудови Львівської ратуші (1898).
- II нагорода, за проект майбутнього будинку Львівської торгово-промислової палати на вулиці Академічній 17 (нині пр. Шевченка). Проект розроблено у співавторстві із архітектором Владиславом Клімчаком (1907).[8]
Примітки
Джерела
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Ю. Бірюльов, Б. Черкес, М. Бевз, А. Рудницький та ін. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова / за редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 51—52. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Korajska S. Kamienobrodzki Adolf // Polski Słownik Biograficzny. — t. 11. — Warszawa: Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa, 1935. — S. 521, 522. (пол.)
- Inż. Adolf Kamienobrodzki // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — S. 134. (пол.)
