Андреєвський Валентин Павлович

У 1931 році закінчив Харківський технікум зв'язку.

У 1931—1935 роках працював зв'язківцем у Бердичівській будівельній конторі на Житомирщині, а потім у Харківському будівельному тресті.

У 1935—1937 роках — у Червоній армії, учасник боїв проти японських військ на Халхин-Голі.

У 1937—1941 роках — настроювач Харківського державного союзного заводу № 193 Народного комісаріату оборонної промисловості (з січня 1939 — авіаційної промисловості, а з квітня 1940 — електропромисловості) СРСР. Літом 1941 року разом із заводом був евакуйований у місто Каслі Челябінської області РРФСР.

У 1942—1946 роках — у Червоній армії. Служив курсантом 1-го Тюменського піхотного училища. Потім командував стрілецьким взводом у цьому ж училищі, готував кадри зв'язківців для фронту. У 1946 році демобілізувався і переїхав до Харкова.

У 1946—1984 роках — регулювальник, бригадир комплексної бригади регулювальників, контролер Харківського державного союзного електромеханічного заводу № 158 Міністерства радіопромисловості СРСР (з 1966 року — Харківського радіозаводу «Протон» Харківського виробничого об'єднання «Протон»).

Керована Андреєвським комплексна бригада за 7 років виконала 12 річних норм, за рік виконувала норми виробітку на 150—160 % при відмінній якості продукції.

Андреєвський був автором 24 раціоналізаторських пропозицій, впровадження яких дало десятки тисяч карбованців економії.

З 1984 року — на пенсії у місті Харкові.

• лейтенант

• Герой Соціалістичної Праці (29.07.1966)
• орден Леніна (29.07.1966)
• ордени
• медалі

• Андреевский Валентин Павлович [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• газета «Соціалістична Харківщина» (Харків) — лютий 1967 року.