Анна Марія Гессен-Кассельська

	Анна Марія Гессен-Кассельська; нім. Anna Maria von Hessen-Kassel
	Скульптури Анни Марії та її сина Філіпа в абатстві Санкт-Арнуаль у Саарбрюкені
	графиня-консорт Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу
	графиня-консорт Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу
29 березня 1602 — 21 листопада 1626
Попередник:	Єлизавета Гессен-Дармштадтська
Наступник:	Анна Амалія Баден-Дурлахська
Народження:	27 січня 1567; Кассель, Гессен, Німеччина
Смерть:	21 листопада (1 грудня) 1626 (59 років); Нойнкірхен, Landkreis Ottweilerd, Рейнська провінція, Королівство Пруссія
Поховання:	Stiftskirche St. Arnuald
Рід:	Гессенський дім
Батько:	Вільгельм IV (ландграф Гессен-Касселя)
Мати:	Сабіна Вюртемберзька
Шлюб:	Louis II of Nassau-Weilburgd
Діти:	Ernest Casimir of Nassau-Weilburgd, William Louis of Nassau-Saarbrückend, John of Nassau-Idsteind і Otto of Nassau-Neuweilnaud
	Медіафайли у Вікісховищі

Анна Марія Гессен-Кассельська (нім. Anna Maria von Hessen-Kassel; 27 січня 1567 — 21 листопада 1626) — ландграфиня Гессен-Кассельська з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Касселю Вільгельма IV Мудрого та вюртемберзької принцеси Сабіни, дружина графа Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу Людвіга II.

Біографія

Народилась 27 січня 1567 року у Касселі. Стала первістком в родині Вільгельма Гессенського та його дружини Сабіни Вюртемберзької, з'явившись на світ за одинадцять місяців після їхнього весілля. Мала десятеро молодших братів і сестер, з яких четверо досягли дорослого віку.

Її дід Філіпп I помер у березні 1567 року, й четверо його синів поділили землі Гессену. Батько став ландграфом Гессен-Касселю.

Шлюб батьків вважався щасливим. Матір була відома своїм милосердям. Вона померла, коли Анні Марії було 14 років. Вільгельм більше не одружувався. Покровительствував науці та мистецтвам, розширив територію країни, заклав у 1584 році замок Вільгельмсбург у Шмалькальдені,^[1] який згодом став літньою резиденцією родини, а також розширив замок у Ротенбурзі.^[2]

У 22 роки Анна Марія першою зі своїх сиблінгів взяла шлюб. Її чоловіком став 24-річний граф Нассау-Вайльбурзький Людвіг, старший син правителя Вайльбургу Альбрехта. Молоді люди познайомилися під час гранд-туру Людвіга, коли той відвідував двір ландграфа Гессен-Марбургу. Заручини відбулися наприкінці 1588 року. Весілля пройшло 8 червня 1589 року в Касселі. Перший час молодята провели у Вайльбурзькому замку,^[3] а у 1590 році — оселилися в Оттвайлері, разом із батьком Людвіга. У них народилося чотирнадцятеро дітей:

Вільгельм Людвіг (1590—1640) — граф Нассау-Саарбрюкену у 1627—1640 роках, був одруженим з Анною Амалією Баден-Дурлахською, мав дванадцятеро дітей;
Анна Сабіна (1591—1593) — прожила 1 рік;
Альбрехт (1593—1595) — прожив 2 роки;
Софія Амалія (1594—1612) — одружена не була, дітей не мала;
Георг Адольф (1595—1596) — прожив 8 місяців;
Філіп (1597—1621) — одруженим не був, дітей не мав;
Луїза Юліана (1598—1622) — одружена не була, дітей не мала;
Моріц (1599—1601) — прожив півтора роки;
Ернст Карл (1600—1604) — прожив 3 роки;
Марія Єлизавета (1602—1626) — дружина графа Лейнінген-Дагсбург-Гартенбургу Фрідріха X, дітей не мала;
Йоганн (1603—1677) — граф Нассау-Ідштайну у 1629—1677 роках, був двічі одруженим, мав численних нащадків;
Доротея (1605—1620) — одружена не була, дітей не мала;
Ернст Казимир (1607—1655) — граф Нассау-Вайльбургу у 1632—1655 роках, був одруженим з Анною Марією Зайн-Вітгенштайн-Гагенбурзькою, мав п'ятеро дітей;
Отто (1610—1632) — графа Нассау-Вайльбургу в Нойвайльнау, володар Кірхгайму у 1629—1632 роках, одруженим не був, дітей не мав.

Після смерті Альбрехта Нассау-Вайльбурзького у 1593 році, сини поділили його володіння. Людвіг отримав ліву частину графства Оттвайлер з містами Гомбургом, Кірхгаймом та Ларом. Втім, після смерті братів і дядька Філіпа IV, у березні 1602 року він став графом Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу, а у 1605 році додав до своїх земель Нассау-Ідштайн. Правив територією більшою, ніж мали його попередники та наступники.^[4]

Столицею у 1602 році став Саарбрюкен, а графською резиденцією — місцевий замок.^[4]^[3] Анна Марія займалася допомогою бідним і заснувала придворну аптеку.^[5] Її чоловік був глибоко релігійною людиною, зразковим сім'янином та відповідальним правителем, під час володарювання якого країна переживала свій розквіт.^[6]

У 1626 році графиня втекла від чуми до селища Нойнкірхен, оточеного великими лісами, де був замок, зведений Йоганном IV.^[7] Однак, померла там 21 листопада від даної хвороби. Була похована у монастирській церкві абатства Санкт-Арнуаль у Саарбрюкені,^[8] де за її наказом була зведена гробниця для неї, її сина Філіпа й доньок Юліани та Доротеї, померлих до 1622 року.

Людвіг II пережив дружину на рік.