Башкирське шежере

У виді синонімів слова «шежере» в башкирській писемності часто виступали такі слова, як «насабнаме», «насапхат», «сілсіля» і «тайра». Після прийняття ісламу генеалогічні записи у башкирів стали називатися арабським словом «шежере», що дослівно перекладається як «дерево», в смисловому перекладі — «родовід»^[2][3]. Відомий етнограф Раїль Кузеєв, що став одним з перших дослідників башкирських шежере, переклав це визначення як «генеалогічний літопис»^[4]. Кузеєв особливо акцентував увагу на тому, що шежере є саме літописом, а не просто родоводом, так як воно містить не лише імена представників роду і роки їх життя, але й важливі історичні відомості.

За зовнішніми ознаками башкирські шежере поділяються на два основних види: номінальні (прості) та нарративні (складні). Перший вид являє собою список голів роду, розташованих в хронологічній послідовності та виходячи з одного спільного кореня. Зовнішньо він нагадує дерево з численними гілками. Інший вид також має розгалужений ланцюг імен, але в ньому, на відміну від першого виду, містяться ще й тексти. Слід підкреслити, що частіше зустрічаються саме номінальні^[2].

Башкирські родоводи складались багатьма поколіннями протягом століть, не раз переписувались, знання про них передавались дітям та внукам. Найточніше і найдетальніше знали родовід аксакали роду. Знання родових шежере вважалось обов'язковим до 7 коліна. Так, наприклад, башкирський просвітитель-демократ XIX ст. М. Уметбаєв в своїй роботі «Башкири» відзначав, що для башкира-вотчиника було важливим знати три речі:

1. Своє власне походження;
2. Поіменне знання і пояснення зірок;
3. Знання переказів та легенд про великих ханів.

В цілях збереження в пам'яті родоплеменної генеалогії та найважливіших історичних фактів башкири писали про своє минуле переважно у віршованому, зарифмованому виді, так як родовід у формі вірша легше вивчати і з меншими викривленнями передавався з покоління в покоління. Складання і знання шежере є особливо шанованою традицією серед башкирів. Втратити шежере роду вважалось великою ганьбою.

Шежере деякою мірою має характер історичного документу, своєрідної письмової пам'ятки: в них поряд з історичними відомостями є дані про побут, звичаї народу, юридичні та морально-етичні норми, сюжети творів народної творчості, літературні фрагменти. Окремі шежере охоплюють доволі великий історичний період в декілька століть і більше^[2][5]. З досліджень шежере можна почерпнути факти про суспільний устрій того часу (класовість, багатогранність), інформацію про міжплеменні відношення, деяких давніх подій. Проте, варто зазначити, що серед особливостей шежере є поєднання документальності з вимислом. Ця характерна риса шежере приводить до того, що деякі з них відкидаються істориками як цінні історичні джерела^[2].

Як і будь-яка інша історична пам'ятка, шежере випробовували на собі пагубний вплив історії. Особливо тяжкі випробування башкирським родоводам припали в перші десятиліття радянської влади. За розповідями старожилів, в тридцяті роки арабографічні рукописи і стародруковані книги сотнями і тисячами вивозились із сіл та спалювались. Деякі встигали закопувати духовне надбання предків глибоко в землю або опускати на дно річок та озер. Таким чином, разом з старовинними рукописами та друкованими книгами знищені сотні давніх родовідних записів. Тим не менш, завдяки випадковостям, до наших днів дійшли близько 150-и башкирських шежере. В наш час вони зберігаються в архівах та бібліотечних фондах Уфи, Оренбурга, Казані, Санкт-Петербурга та Москви, а також в приватних колекціях.

В наш час серед башкирів спостерігається тенденція до збільшення інтересу до свого історичного коріння^[6]. В Башкортостані щорічно відзначається свято «Шежере-байрам»^[7] («байрам» в перекладі з башк. значить свято). В ході свята старше покоління розповідає молодшому про свій родовід, згадуючи про відомих постатей та знакових подіях в історії роду. Крім вищезазначеного, існують сайти, що збирають шежере в єдину базу даних^[8][9]. Подібна структура може слугувати для пошуку родичів чи інформації про своїх пращурів.

• Асылгужин Р. Р. Знание шежере и идентификация на уровне родо-племени — важнейшие части структуры этно-национальной идентичности башкир и казахов
• Башкирские шежере. Уфа, 1960;
• Башкирские шежере. Исследования и публикации. Уфа, 1985.
• Башкирские шежере /Сост., авторы вступ. статей М. Х. Надергулов, А. Г. Салихов; отв. ред. Ф. Г. Хисамитдинова. — Анкара: Анкамат, 2009. — 186 с.
• Родословная башкир Юмран-Табынской волости со сведениями Мухаметсалима Уметбаева, дополненная относящимися к ней документами / Перевод на башкирский язык М. Х. Надергулова, перевод на русский язык, подготовка к изданию Р. М. Булгакова; Ответственный редактор Р. Г. Кузеев; ОНУ с МАЭ УНЦ РАН. -Уфа: НУР-Полиграфиздат, 1997, 88 с., 24 л. прил. ISBN 5-86519-010-5
• «Шура», 1909, I, С. 21—22.

Зовнішні зображення
	Шежере-байрам
	Шежере-байрам

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шежере

• Генеалогия в Башкирии
• Башкирские шежере
• Журнал Ватандаш. Статья «Этнографический аспект изучения башкирских шежере» Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine.