Безсонов Петро Олексійович
Петро́ Олексі́йович Безсо́нов (рос. Пётр Алексеевич Бессонов) (*16 червня 1828 р., м. Москва — †6 березня 1898 р., м. Харків) — російський дослідник фольклору. Видавець збірників болгарського, сербського, російського фольклору, історик літератури, публіцист слов'янського й білоруського фольклору, етнолог. Належав до історичного напрямку «західнорусизму»[1].
| Петро Олексійович Безсонов | |
|---|---|
| рос. Пётр Алексеевич Бессонов | |
 | |
| Народився | 16 червня 1828 Москва |
| Помер | 6 березня 1898 (69 років) Харків |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, бібліотекар, професор, філолог, славіст, фольклорист, викладач університету |
| Alma mater | Московський університет |
| Галузь | славістика, фольклористика |
| Заклад | Віленське реальне училище, Віленська I гімназія, Харківський університет |
| Вчене звання | професор |
| Членство | Society of Serbian Lettersd (29 липня 1864) Сербське вчене товариствоd (15 листопада 1892) Сербська академія наук і мистецтв (22 лютого (6 березня) 1898) |
| Відомий завдяки: | укладач збірок народних пісень, дослідник фольклору |
 Роботи у Вікіджерелах Безсонов Петро Олексійович у Вікісховищі | |
Життєпис
Він народився у Москві та закінчив Московський університет у 1851 році. Після закінчення освіти у 1855—1857 рр. працював у Московському архіві Міністерства закордонних справ, Московській синодальній друкарні (з 1858 р.). Був членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті, його секретарем у 1869—1878 рр., був членом-кореспондентом Сербського вченого товариства, членом Російського географічного товариства.
По п'яти роках студій зі стародавніх та сучасних мов він одержав державний дозвіл на видання.З 1864 до 1867 року він очолював Громадську Бібліотеку й музей у Вільнюсі.Отримавши диплом почесного доктора наук зі Слов'янській філології в Казанському університеті, він став професором у Харківському університеті 1879-го р., обіймаючи цю посаду професором[2] кафедри слов'янських наріч Харківського університету до своєї смерті.
Стараннями опікуна Віленського навчального округу І. П. Корнілова був призначений у м. Вільно, де був призначений навесні 1865 року головою Віленської археографічної комісії, директором Віленського реального училища і директором 1-й Віленської гімназії.
Він видав першу велику збірку пісень болгарською мовою[3], зібрання сербських та російських народних пісень, а також багато праць з болгарської, сербської й російської літератур.
Праці
- «Белорусские песни» (збірник) М., 1871.
- «Детские песни» (збірник) М., 1868.
- «Калики перехожие» (збірник духовних віршів) М., 1861—1863.
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки
Джерела
Посилання
- Биография в Русском биографическом словаре. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Биография в «Большой энциклопедии русского народа». (рос.)
