Борисенко Михайло Петрович
Миха́йло Петро́вич Борисенко (21 серпня 1909 — 28 грудня 1979) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1944).
| Михайло Петрович Борисенко | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народження | 21 серпня 1909 с. Ганнівка-Вирівська, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | ||||||
| Смерть | 28 грудня 1979 (70 років) Тростянець, Сумська область, УРСР, СРСР | ||||||
| Країна |  Російська імперія СРСР | ||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||||
| Рід військ |  артилерія | ||||||
| Роки служби | 1932-1935 1939-1956 | ||||||
| Звання |  Майор | ||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Біографія
Михайло Борисенко народився 21 серпня 1909 року у селі Ганнівка-Вирівська (нині — Білопільський район Сумської області України) у селянській родині. Українець. Після закінчення семи класів школи навчався у автошколі при Центральному інституті праці, працював у Могильов-Подільському РВК Вінницької області.
У 1932—1935 роках проходив службу у Робітничо-селянській Червоній Армії.
Після демобілізації керував колгоспом у Вінницькій області. У 1938 році вступив до ВКП(б).
У 1939 році був повторно призваний до армії.
З квітня 1942 року — на фронтах німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Південно-Західному, Центральному та 2-му Українському фронтах. Брав участь у Сталінградській битві, командуючи танковою ротою, та у Курській битві, будучи помічником начштабу артполку з розвідки.
До березня 1944 року капітан Михайло Борисенко командував 881-м самохідним артилерійським полком 3-го танкового корпусу 2-ї танкової армії 2-го Українського фронту.
Відзначився під час визволення правобережної України[1].
9 березня 1944 року полк Борисенко у районі Умані перегородив німецьким підрозділам шлях до відступу, а потім одним з перших полків прорвався в Умань та завдав противнику великих втрат. Всього ж за січень-березень 1944 року полк Борисенко знищив понад 50 танків, 5 штурмових гармат, 12 батарей протитанкової артилерії, близько двох тисяч солдатів та офіцерів противника.
Брав участь у Яссько-Кишинівській операції.
Після закінчення війни Борисенко продовжив службу у Радянській Армії.
В 1946 році він закінчив курси удосконалення офіцерського складу.
У 1956 році у званні майора Борисенко вийшов у відставку, після чого працював спочатку заступником начальника госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, а потім на Півненковському цукровому заводі.
Проживав у місті Тростянець Сумської області Української РСР. Помер 28 грудня 1979 року, похований на тростянецькому Центральному цвинтарі.
Звання та нагороди
13 вересня 1944 року М. П. Борисенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Також нагороджений:
Примітки
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
- Нагородні листи М. П. Борисенка на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979.
- Герои-освободители Черкасщины. — Днепропетровск: Промінь, 1980.
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор.
