Вика

Це багаторічні, рідше однорічні трав'янисті рослини, з черговими зазвичай парноперистими листками. Стебла здебільшого тонкі й розгалужені й у деяких видів можуть самостійно стояти прямо, у деяких видів вони нависають, але у багатьох видів є звивисті вусики, якими вони піднімаються на інші рослини. Є від 1 до 13 пар листочків із цілими полями. Два прилистки мають рівний або зубчастий край^[7][8].

Квітки зібрані китицями на пазушних квітконосах або є квітки поодинокі чи по 2–3 у пазухах листків, майже сидячі. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста, три нижні зубці довші за верхні. Човник віночка тупий, із 10 тичинок 9 зрослися нитками у трубочку, косо зрізану на верхівці. Кольори пелюсток варіюються від багатьох відтінків синього до фіолетового до червоного, жовтого або білого. Стовпчик на верхівці волосистий. Боби на короткій ніжці, плоскі, рідше циліндричні, здебільшого багатонасінні, рідше двонасінні. Насіння кулясте або рідко стиснуте^[7][8].

Види з роду вика поширені в Європі, Азії, Північній та Південній Америці, Африці. Види роду населяють помірні, середземноморські та тропічні гірські луки, чагарники та рідколісся^[7].

Вики мають циліндричні кореневі бульбочки, де зв'язується азот. Квіти рослин запилюють джмелі, медоносні бджоли, інші бджоли та інші комахи. Види Vicia використовуються як харчові рослини гусеницями деяких метеликів та молі; серед них: Coleophora cracella, синявець Альцет (Cupido alcetas), синявець приязний (Polyommatus amandus), білюшок гірчичник (Leptidea sinapis).

Етимологія назви

Українська назва виводиться через польське посередництво від давньонімецьких wicka, wiccha, яке походить від лат. vicia^[3]. Vicia в перекладі з латини означає «зв'язувач»; цю назву використовував Пліній для рослини^[9].

Використання

Вика сочевична (V. ervilia) була однією з перших одомашнених культур. Її вже вирощували на Близькому Сході приблизно 9500 років тому, а почали вирощувати можливо, ще на одне чи два тисячоліття раніше. Приблизно 7000 років тому у Європі інший вид — біб (V. faba) — також був одомашнений. Карбонізоване насіння вики звичайної (V. sativa) знайдено в кількох неолітичних і бронзового віку розкопках у Європі й Азії. Найдавнішими є знаходження з Сирії й Туреччини^[10]. У той же час, на протилежному кінці Євразії, народ Хоабін також використовував боби на своєму шляху до сільського господарства, як показують насіння, знайдені в печері Спіріт, Таїланд^[11].

Всі види роду є цінними кормовими рослинами. Насіння містить до 50 % вуглеводів, 23 % білків та 1,5 % жирів. Українці готували з нього крупу, горохове борошно, що йшла на приготування юшок, каші, пюре тощо^[12].

Рід містить понад 200 видів; в Україні зростає приблизно 24 види^[2][7]:

• ГОРОШОК, або ВІКА [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія

• Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ : Фітосоціоцентр, 2001. — С. 253. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2.
• Análisis de vacíos de colecciones ex situ para el acervo genético de Vicia en: Portal de Análisis de Vacíos (Gap Analysis) de los Parientes Silvestres de los Cultivos
• Laghetti, G. et al. 2000 Single-flowered vetch (Vicia articulata Hornem.): cultivo relicto en Italia^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (requiere suscripción)
• Vicia cassubica [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Vicia Plant profiles (USDA) [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Mansfeld's database for cultivated plants (search for Vicia, 17 cultivated tax listed) [1] [Архівовано 19 серпня 2013 у Wayback Machine.]