Воскресенські сади
Воскресе́нські сади́ (інша назва — Малинівка[1]) — дачне селище у Дніпровському районі Києва, між озером Радунка на сході, залізницею на півдні, протокою Десенка (Чорторий) на заході та Райдужним масивом на півночі[2]. Назву отримало через близькість до селища Воскресенська слобідка[3], яке на той час ще існувало. Інша назва місцевості — Малинівка, ймовірно, від однойменного озера, стариці Дніпра, навколо якого сформувалися Воскресенські сади[1].
| Воскресенські сади Київ | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°29′13″ пн. ш. 30°34′23″ сх. д. / 50.48700000002777699° пн. ш. 30.57308333336111161° сх. д. 30°34′23″ сх. д. / 50.48700000002777699° пн. ш. 30.57308333336111161° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Район | Дніпровський | |||
| Адмінодиниця | Київ | |||
| Водойма | оз. Малинівка, оз. Радунка | |||
| Головні вулиці | Центральна, Малинівська, Пілот, Гаражна, Марка Черемшини | |||
| Карта | ||||
  Воскресенські сади Воскресенські сади (Київ) | ||||
Історія
Було створене у 1958 році на заливних луках між протокою Десенка і озером Радунка. Первісно селище нараховувало 930 ділянок, які займали територію 96 га[4][3], пізніше розрослося на захід, у бік Дніпра. Як і в інших дачних селищах Києва, що виникли за радянських часів, ділянки на Воскресенських садах розподілялися різними київськими організаціями, заводами та підприємствами між своїми працівникам. Першими поселенцями Воскресенських садів стали працівники Дарницького шовкового комбінату[3].
У 1993 році почалося будівництво Подільського мостового переходу з правого берега Дніпра на житлові масиви Троєщина і Воскресенський. Трасування переходу передбачало використання частини дачних ділянок на Воскресенських і Русановських садах, зокрема, на Воскресенських садах викупу у власників підлягало 40 ділянок загальною площею 3,26 га[5].
Географія
На території Воскресенських садів збереглося кілька реліктових озер і ставків — стариць Десенки. Найбільше з них (в межах Воскресенських садів) — озеро Малинівка[6], довжина якого становить близько 500 м, ширина — до 50 м[7]. На захід від Малинівки розташоване ще одне озеро — Дзеркальне[6]. Інші водойми офіційних назв не мають.
Примітки
Джерела
- Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
- С. Широчин, О. Михайлик, К. Степанець. Невідоме Лівобережжя: 1960—1980-ті. — К., 2018. — 500 прим.
- С. М. Вакулишин. Топонімія Києва XX ст. — К. : Центр ДЗК, 2014. — 260 с. — 200 прим. — ISBN 978-617-7175-15-4.
