Вулиця Старицького (Львів)
Вулиця Старицького — вулиця у Франківському районі міста Львова, у місцевості Новий Світ та сполучає вулиці Сергія Єфремова та Євгена Коновальця.
| Вулиця Старицького Львів | |
|---|---|
.jpg) Вул. Старицького у Львові | |
| Місцевість | Новий Світ |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Михайла Старицького |
| Колишні назви | |
| Окульського, Фалкенгайнгассе, Окульського | |
| польського періоду (польською) | Okólskiego |
| радянського періоду (українською) | Окульського |
| радянського періоду (російською) | Окульского |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 103 м |
| поштові індекси | 79013[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній[2] |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 2—8[3] |
| Архітектурні пам'ятки | № 4, 8[4] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1] |
| Забудова | віденська сецесія, конструктивізм[5] |
| Комерція | магазин одягу |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Назва
Вулицю прокладено близько 1910 року[6] та у 1913 році назвали її на честь польського шляхтича, шляхетського хроніста і мемуариста Речі Посполитої, відомого геральдика, теолога, автора гербівника «Orbis Polonus» Шимона Окульського[7]. Під час німецької окупації Львова, у 1943 році вулицю перейменували на Фалкенгайнґассе, на честь німецького державного, політичного та військового діяча Еріха фон Фалькенгайна [8]. У липня 1944 року повернули вулиці передвоєнну назву — вулиця Окульського[9]. Сучасна назва вулиці на пошану українського письменника (поета, драматурга, прозаїка), театрального та культурного діяча, одного з корифеїв українського побутового театру Михайла Старицького[10][5] походить від 1946 року[11].
Забудова
Тодішня вулиця Окульського почала забудовуватися у 1911 році триповерховими кам'яницями. Першими були наріжний будинок під № 2 та сусідній під № 4, які будувалися у комплексі з будинками на вул. Мурарській (нині — Сергія Єфремова), 6, 8 у 1911—1913 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича[12] у стилі віденської сецесії. Фасади будинків оздоблені рельєфами роботи скульптора Зигмунта Курчинського[6], зокрема, будинок під № 4 оздоблений великими горельєфами чоловічих та жіночих голів[6]. Будинок під № 8 також збудований у 1910-х роках у стилі віденської сецесії, інший — під № 6 у стилі польського конструктивізму 1920-х років.
З непарного боку вулиці на розі з вулицею Єфремова під № 3 розташована типова п'ятиповерхівка збудована у 1960-х роках у стилі радянського конструктивізму[5]. Сусідні будинки під № 5 та № 7 збудовані ймовірно у 1950-х роках, оскільки інформація про будинки з непарного боку вул. Окульського в адресних книгах міста Львова, виданих до 1939 року, відсутня.
До Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення внесено будинки під № 4 і № 8, яким надано охоронні № 269-м та № 270-м відповідно[4].
В адресній книзі Малопольщі за 1935/1936 роки вказано, що на вулиці Окульського був будинок під № 10 і його власниками були Броніслав Сільберштейн та спілка. Нині цієї адреси не існує. Мабуть, мова йде про чотириповерховий сецесійний будинок на нинішній вул. Бандери, 55, який у міжвоєнний період мав подвійну адресу — вул. Льва Сапіги, 55 і вул. Окульського, 10[6] та спільний конскрипційний № 2164[13].
Також у цій адресній книзі вказано, що на вулиці Окульського був будинок під № 9 і його власником була Марія Драневич. Нині цієї адреси не існує. Мабуть, мова йде про чотириповерховий будинок на нинішній вул. Коновальця, 1, який у міжвоєнний період мав подвійну адресу — вул. 29 Листопада, 1 і вул. Окульського, 9[6] та спільний конскрипційний № 2162[13].
Відомі мешканці
- Станіслав Мечислав Губерт (1875—1940) — польський зоолог, професор. Викладав у львівських гімназіях (1910—1927 роки). Віце-куратор Львівського управління шкіл (1927—1932 роки)[14]. У 1916—1940 роках мешкав в будинку на вул. Окульського, 2[15].
- Кароль Урбанович (1887—1985) — польський оперний співак (бас), режисер театру[16] У 1908—1918 роках мешкав в будинку на вул. Окульського, 2[17].
Примітки
Джерела
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 123. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Старицького вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 322. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — С. 59, 88, 103, 114. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 89—96. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Мельник І. В. Львівський Новий Світ та південні околиці королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 98—100, 261, 275. — ISBN 978-966-7022-82-2.
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s. (пол.)
Посилання
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Старицького M. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 27 березня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
