Вівсюг звичайний

Злак заввишки 30–120 (рідко — до 150) см, що утворює нещільні дернини. Коріння завдовжки до 1 м. Стебла — прямостоячі, голі, зелені, порожнисті соломини, що налічують від 3 до 5 вузлів. Листки завдовжки 10–50 см, завширшки 3–15 мм, темно-зелені, молоді — скручені, зі слабо запушеними піхвами, старі — шорсткі від коротких негустих волосків, як правило, з голими піхвами. Язичок нерівномірно зубчастий, завдовжки 3–6 мм.

Суцвіття — розлога волоть завдовжки 10–40 см, завширшки до 20 см, яка складається з 2–3-квіткових колосків. Квітки завдовжки 16–30 мм з'єднані з віссю колоска зчленуванням, завдяки чому плоди після достигання легко випадають. Пиляки завдовжки до 3 мм. Плід — густо запушена зернівка завдовжки 7–8 мм.

Число хромосом 2n = 42.

Розмножується насінням. Квітне у червні-серпні, запилюється вітром. До ґрунтів невибагливий, а завдяки довгому корінню здатен всмоктувати воду зі значної глибини, тому вважається посухостійким. У посівах культурних рослин успішно конкурує за воду і пригнічує паростки інших трав. Може давати гібриди з овсом посівним, тому значно погіршує селекційну продуктивність останнього.

Поширений в Європі, Азії, Північній Африці, як занесена рослина — в Америці та Південній півкулі, ростуть у степах.

Молода зелень вівсюга звичайного може слугувати кормом худобі, втім, як кормову культуру цей вид не вирощують. Навпаки, у сільському господарстві ця рослина вважається злісним бур'яном, що засмічує посіви зернових, особливо пшениці та вівса. Завдяки своїй невибагливості вид легко адаптується до нових умов, тому швидко натуралізується у регіонах поза межами основного ареалу. В таких місцевостях як інвазивний вид вівсюг звичайний підлягає винищенню.

• Овсюг [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Велика радянська енциклопедія. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978. (рос.)

• Вівсюг звичайний (Avena fatua L.) [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Аграрна енциклопедія