Віденська партія

Партія вперше проаналізована Карлом Янішем у 1842-1843, остаточно дебют був допрацьований в XIX столітті шахістами австрійського міста Відень на чолі з майстром Карлом Гампе. В 1901 році в журналі "Бритіш чесс мегезін" опубліковано теоретичне дослідження Р.Тейхмана "Віденська партія" ("The Vienna Game"). Основна ідея — захистивши пішака е4 і поле d5, атакувати центр ходом f2-f4. Але провівши тематичний контрудар d7-d5, чорні досягають відмінної позиції. Ця обставина привела до того, що в сучасній шаховій практиці віденська партія зустрічається рідко. З успіхом за білих цей дебют застосовували Рудольф Шпільман та Бент Ларсен.

• 2…Kg8-f6 — найбільш поширене продовження.
  • 3. f2-f4 — переведення гри до схеми, схожої на Королівський гамбіт

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

3. ... d5! 4. fe Ke4 5. Kf3 Ce7 6. d4 0 - 0 7. Cd3 f5 8. ef Cf6 9. 0 - 0 Kc6 =^[1]

• 3. Cf1-с4 — отримується позиція в стилі дебюту слона. На тематичний удар чорних 3…Kf6:e4 із задумом на 4.Kc3:e4 відповісти 4…d7-d5, білим краще продовжити не 4. Сс4:f7+ Kpe8:f7 5. Kc3:e4 d7-d5, що веде до переваги чорних, а 4. Фd1-h5 Ке4-d6 5. Cc4-b3 Кb8-c6 6. Kc3-b5 g7-g6 7. Фh5-f3 f7-f5 8. Фf3-d5 Фd8-e7 9. Kb5:c7+ Kpe8-d8 10. Kc7:a8 b7-b6.^[1]
• 3. g2-g3 — переведення гри в позиційне русло.

• 2…Kb8-c6 — хід менш активний, тому рідко зустрічається.

Білі можуть уникнути цих варіантів, зігравши 3.Kg1-f3, перейшовши до дебюту чотирьох коней.

• Константинопольський А. М., Лепешкин В. Ф. Венская партия. М., ФиС, 1989. ISBN 5-278-00168-2 (рос.)
• Шахматы: Энцеклопедический словарь//Глав. ред. А. Е. Карпов. — М.:Сов.энциклопедия, 1990. — 621 с. (рос.)