Вілліоміт
Вілліоміт — мінерал з класу галогенідів, фторид натрію.
Вілліоміт | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
Абревіатура | Vll[2] |
Хімічна формула | NaF |
Nickel-Strunz 10 | 3.AA.20[3] |
Ідентифікація | |
Колір | карміново-червоний, рожевий, оранжево-коричневий |
Сингонія | Моноклінна |
Спайність | досконала |
Злам | раковистий |
Твердість | 2—2,5 |
Блиск | скляний |
Колір риси | блідо-рожева до білої |
Густина | 2.79 |
Оптичні властивості кристалів | |
Показник заломлення | n=1.327–1.328 |
Інші характеристики | |
Названо на честь | Maxime Villiaumed[3] |
Типова місцевість | Rouma Islandd[3] |
Вілліоміт у Вікісховищі |
Історія
Мінерал вперше виявлено 1908 року Максимом Вілліомом у Гвінеї; перший опис було зроблено А. Лакруа. Назва дана по імені першовідкривача[4].
Властивості
Вміст (у %): Na — 54,76; F — 45,24. Злам кристалів раковистий, агрегатів — нерівний. Крихкий.
Спайність досконала. Агрегати — зерна та їх агрегати. У природі кристали мають кубічну форму.
Питома вага 2,79 г/см³. Колір карміново-червоний, темно-вишневий; зрідка безбарвний.Колір риси — від блідо-рожевого до білого. Блиск скляний. Злам раковистий, нерівний.
Легко плавиться, при охолодженні утворює каламутне безбарвне скло. Легко розчинний у холодній воді.
Див. також
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вілліоміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Вілліоміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.