Гарун ель Рашид-бей

Син шкільного інспектора і євангелічного пастора Вільгельма Гінтерзаца (1855–1937) і його дружини Луїзи, уродженої Ертель (1857–1940). 29 лютого 1905 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни, служив в піхоті. В 1915 році перейшов в авіацію і очолив винищувальну ескадрилью. З квітня 1916 року — інструктор фінських добровольців 3-го армійського корпусу, які після війни стали основою фінської армії. В 1916-17 роках — ад'ютант 21-ї ландверної дивізії. З вересня 1917 року — інструктор німецької військовою місії при Генштабі Османської армії. В 1919 році прийняв іслам і мусульманське ім'я. В тому ж році був звільнений у відставку. В 1920-22 роках — ад'ютант і радник Енвер-паші. З 1923 року — начальник служби безпеки і розслідувань Deutschen Reichswerke AG.

В 1939 році переданий в розпорядження вермахту, радник спеціального штабу зі створення німецько-арабських підрозділів. 24 серпня 1944 року вступив у війська СС, був прийнятий в СС (посвідчення №496 147; вказаний як Вільгельм Гарун ель-Рашид Бей-Гінтерзац) і зарахований в управління А I Головного управління СС, одночасно офіцер зв'язку РСГА при Верховному муфтії Єгипту. Членом НСДАП ніколи не був. З 20 жовтня 1944 року — командир Східнотюрського з'єднання військ СС, одночасно з 3 грудня 1944 року — суддя з'єднання, а з 3 січня 1945 року — начальник командного управління СС «Східнотюркське з'єднання військ СС». 30 квітня 1945 року взятий в полон американськими військами. В квітні 1947 року звільнений.

В 1950-х роках активно займався лозоходством і продажем пристрою Phylax, який начебто покращував загальне благополуччя людей. Дохід від продажу Phylax був настільки великим, що в 1950 році Гарун ель Рашід-бей зміг купити для своєї родини великий дім на колесах, а в 1956 році — квартиру в Любеку, де і прожив решту життя. Окрім цього, він активно відстоював права мусульман в Німеччині. Зокрема, в 1956 році підтримав будівництво мечеті в Мюнхені, а в 1958 році написав листа федеральному президенту Теодору Гойссу, в якому скаржився на те, що в німецьких мусульман немає гідного релігійно-культурного центру. 29 березня 1963 року помер від атеросклерозу. 4 квітня в крематорії любецького цвинтаря Форверкер відбулась поминальна служба з військовими почестями. 11 квітня урна з прахом була похована.

• Фанен-юнкер (28 лютого 1905)
• Лейтенант (серпень 1906)
• Оберлейтенант (17 лютого 1914)
• Гауптман (18 червня 1915)
• Майор запасу у відставці (1919)
• Оберст османської армії (1920)
• Майор до розпорядження (1939)
• Оберст до розпорядження
• Штурмбанфюрер СС (24 серпня 1944)
• Оберштурмбанфюрер СС (1 вересня 1944)
• Штандартенфюрер СС (жовтень 1944)

• Рятувальна медаль (19 травня 1909)
• Орден Святої Анни (Російська імперія)
  • 2-го ступеня з мечами
  • 1-го ступеня
• Орден Святого Георгія 3-го і 2-го ступеня (Російська імперія)
• Орден Святого Станіслава (Російська імперія)
  • 3-го ступеня
  • 2-го ступеня з мечами
  • 1-го ступеня (10 липня 1914)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (14 вересня 1914)
  • 1-го класу (12 грудня 1915)
• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу (7 квітня 1917)
• Ганзейський Хрест (Гамбург; 28 червня 1917)
• Медаль Заслуг Червоного Півмісяця (Османська імперія)
• Галліполійська зірка (Османська імперія; 24 грудня 1917)
• Срібна медаль «Ліакат» з шаблями і почесною застібкою (Османська імперія)
• Орден Меджида 2-го класу з мечами (Османська імперія)
• Нагрудний знак цариці Тамари
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (11 травня 1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (20 травня 1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (14 червня 1918)
• Пам'ятний знак пілота (Пруссія)
• Орден Білої троянди (Фінляндія), командорський хрест з мечами — вручений Карлом Маннергеймом.
• Гамбурзький польовий почесний знак
• Фландрійський хрест
• Пам'ятна медаль Світової війни
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

• Marschall von Liman Pascha und sein Werk. Eisenschmidt, Berlin.
• „Ad Imperium Romanum versus!“. Schwarz oder Weiß? Roman nach eigenem Erleben im afrikanischen Kriege. Kasper, Berlin.
• Achtung! Erdstrahlen sind Gefahr für Mensch, Tier und Pflanzenhaltung! Die Wünschelrute warnt. Eisenschmidt, Wiesbaden/Berlin.
• Aus Orient und Occident : Ein Mosaik aus buntem Erleben. Heimat-Verlag, Bielefeld.

• Xavier Bougarel et.al.: Muslim SS Units in the Balkans and the Soviet Union. In: Jochen Böhler/Robert Gerwarth (Hrsg.): The Waffen SS. A European History. Oxford University Press, Oxford, ISBN 978-0-19-879055-6, S. 252–283.
• Ian Johnson: Die Vierte Moschee. Nazis, CIA und der islamische Fundamentalismus. Klett-Cotta Verlag, Stuttgart, ISBN 978-3-608-98105-6.
• David Motadel: Für Prophet und Führer. Die Islamische Welt und das Dritte Reich. Klett-Cotta Verlag, Stuttgart, ISBN 978-3-608-94622-2.
• Barry Rubin, Wolfgang G. Schwanitz: Nazis, Islamists, and the Making of the Modern Middle East. Yale University Press, New Haven/London, ISBN 978-0-300-14090-3.
• Norbert Schwake: Deutsche Soldatengräber in Israel: der Einsatz deutscher Soldaten an der Palästinafront im Ersten Weltkrieg und das Schicksal ihrer Grabstätten. Aschendorff Verlag, ISBN 978-3-402-00231-5.
• Jonathan Trigg: Hitler’s Jihadis. Muslim Volunteers of the Waffen-SS. Spellmount, New Haven/London, ISBN 978-0-7524-6586-9.

• Сайт, присвячений Гаруну ель Рашид-бею. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]