Дангира
Дангира (каз. Даңғыра) — давньоказахський і давньотюркський ударний музичний інструмент[1], попередник бубна[2]. Має вигляд ободка, обтягнутого з одного боку шкірою, а з іншого боку на цей ободок навішані металеві ланцюжки, кільця і пластинки[3].
Використання
І дангира, і асатаяк[ru], були атрибутами шаманських обрядів[1], тому через свою сакральну природу не набули широкого вжитку в музичному побуті народу[3]. Нагадує бубни шаманів Сибіру[4]. Вже починаючи з початку 19-го століття обидва інструменти стали поступово виходити з ужитку, а їхню роль перебрав на себе кобиз[1].
У казахів існує кілька інших ударних інструментів. На відміну від дангира, дабил обтягнутий шкірою з обох боків, а кепшик також є однобічним, але позбавлений металевих підвісок[3]. Крім того, кепшик використовували в побуті для акомпанування танців[4]. Звучання цих інструментів відкрите і різке[3].
У перекладі з казахської мови слово «дангира» означає ще й звук від удару по чомусь. Галасливу людину в народі називають «дангирдай даргирип», що означає «шумить як дангира»[3].
Схожий інструмент принесли з собою в Європу угорці. Хоча після того, як вони прийняли християнство, церква заборонила шаманський бубон, але він зберігався в різноманітних формах. Навіть у 20-му столітті його збільшену форму використовували представники угорської етнографічної групи чанґо[5].
Примітки
Література
- Б. Сарыбаев[kk] (1978). Казахские музыкальные инструменты. Жалин[ru]. с. 140-144. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) - Amanova, Roza; Mukhambetova, Asiya; Dzhanseitova, Svetlana (травень 2018). Sacred Functions of Musical Instruments in the Creative Syncretism of Shamanistic Ritual. Rupkatha Journal on Interdisciplinary Studies in Humanities. 10 (2). Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.
 | Це незавершена стаття про музичні інструменти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
