Дзвінкий глотковий фрикативний

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Дзвінки́й гло́тковий фрикати́вний звук — тип приголосного звука, що існує в деяких людських мовах. Символ Міжнародного фонетичного алфавіту для цього звука — ʕ, а відповідний символ X-SAMPA — ?\.

Дзвінкий глотковий фрикативний
ʕ
ʕ̝
Номер МФА145
Кодування
HTML (десяткове)ʕ
Юнікод (hex)U+0295
X-SAMPA?\
КіршенбаумH<vcd>
Брайль[en]⠖ (braille pattern dots-235)⠆ (braille pattern dots-23)
Дзвінкий глотковий апроксимант
ʕ̞
ɑ̯

Властивості

  • Тип фонації — дзвінка, тобто голосові зв'язки вібрують від час вимови.
  • Глоткове місце творення (звук утворюється при зближенні кореня язика й задньої стінки глотки)
  • Фрикативний (утворюється струменем повітря у глотці; протиставлення центральний/боковий не стосується цього звука)
  • Ротовий (повітря виходить крізь рот)
  • Механізм передачі повітря — егресивний легеневий (під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота)

Вживання

Фарингальні приголосні мало поширені. В багатьох мовах звук, що вважався глотковим фрикативним за ретельнішого вивчення виявляється надгортанним. Наприклад, арабський /ʕ/ деякі дослідники описують як надгортанний щілинний, надгортанний апроксимант або фарингалізовану гортанну змичку.[1]

МоваСловоМФАЗначення
АбазинськагӀапынхъамыз[ʕaːpənqaːməz]«березень»
АварськагӀоркь[ʕortɬʼː]«ручка»
Берберська(Кабільська)ɛemmi[ʕəmmi]«мій дядько»
ІвритІраці)עברית[ʕibˈriːθ]«Іврит»
Ємені)[ʕivˈriːθ]
сефардів)[ʕivˈɾit]
Курдська(північний діалект)ewr[ʕɑwr]«хмара»
Маршальськаenana[ɛ̯ɛnæ͡ɑʕnæ͡ɑʕ]«це погано»
Окситанська(південний Овернь)pala[ˈpaʕa]«лопата»
Сирійська(Туройо)ܐܰܪܥܳܐ[arʕo]«Земля (планета)»
Сіу(у накода)marazhud[maʕazud]«дощ»
Сомалійськаcaadi[ʕaːdi] «нормальний»
ЧеченськаӀан/jan[ʕan] «зима»
Арабськаثعبان‏‎[θuʕbaːn]«змія»

Український звук г також описують як дзвінкий глотковий фрикативний. Місцем творення українського [г] вважали гортань, тому його називали гортанним приголосним [2]. Ларингоскопічні дослідження спростували цю поширену думку й довели, що місцем творення його слід вважати глотку — pharynx, отже, він є приголосним глотковим, або фарингальним. Рентгенокінематографічні дослідження переконливо розкривають механізм утворювання [г]. При творенні [г] виникає деяке зближення між задньою стінкою фаринкса й коренем язика, причому воно має не абсолютний, а відносний характер, тобто таке зближення не завжди найменше в порівнянні з творенням усіх голосних і приголосних, але воно завжди менше щодо наступного голосного або приголосного [3].

Примітки