Дороті Дей
Слуга Божа До́роті Дей (англ. Dorothy Day; нар. 8 листопада 1897, Бруклін — пом. 29 листопада 1980, Нью-Йорк) — американська журналістка, суфражистка, антивоєнна та профспілкова активістка, автобіографістка, редакторка. Одна із засновниць Руху католицьких робітників, прихильниця філософії дистрибутизму (католицької економічної теорії). У 1930-х активно брала участь в робітничому, пацифістському і антивоєнному русі (в тому числі закликала віруючих католиків ухилятися від призову в армію під час Другої світової). Себе нерідко називала анархісткою.
Дороті Дей | |
---|---|
Народилася | 8 листопада 1897[1][2][…] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
Померла | 29 листопада 1980[1][2][…] (83 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США ·інфаркт міокарда |
Країна | США[4] |
Діяльність | журналістка, письменниця, громадська активістка, редакторка, профспілкова діячка, антивоєнна активістка, автобіографка, суфражистка |
Alma mater | Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн[5] і Lincoln Park High Schoold |
Знання мов | англійська[1] |
Членство | Індустріальні робітники світу[5], Мовчазні вартовіd і Національна жіноча партіяd[4] |
Напрямок | анархізм |
Magnum opus | The Long Lonelinessd і Loaves and Fishes: The Inspiring Story of the Catholic Worker Movementd |
Конфесія | католицька церква |
Брати, сестри | Grace Delafield Day Spierd[6] |
Нагороди | |
IMDb | ID 0206383 |
|
Життєпис
Народилася в протестантській родині, мала трьох братів і одну сестру.[7] В юності завагітніла від коханця, але за його вимогою була змушена піти на аборт. Одружилася з заможним видавцем, але шлюб незабаром розпався, вступила в другий шлюб, народила дочку.
У 1914—1916 роках вчилася в Іллінойському університеті, зацікавившись під час навчання роботами Маркса та інших соціалістичних авторів, вступивши в Соціалістичну партію.[8] З 1916 року, повернувшись у Нью-Йорк, і до 1918 року працювала журналісткою в низці газет, два роки була медсестрою, після чого повернулася до журналістики і працювала в Чикаго і Новому Орлеані. У 1927 році ухвалила рішення перейти в католицизм і прийняла хрещення, що призвело до розриву відносин з родиною.[9]
У травні 1933 року стала однією із засновників журналу «Католицький робітник», навколо якого сформувався Рух католицьких робітників. Активно писала для цього журналу про проблеми бідності, брала участь у створенні притулків для бездомних, перший з яких заснувала у власній квартирі; до 1936 році існувало вже понад 30 таких будинків, і за свою діяльність в цьому напрямку Дей у 1971 році отримала міжнародну премію Pacem in Terris.
У 1971—1973 роках активно брала участь у протестах проти війни у В'єтнамі, в результаті чого кілька разів була заарештована. Під час проведення Другого Ватиканського собору очолила групу жінок, які оголосили голодування і вимагали від Собору засудження війни як такої.
Сучасна Католицька церква поки не вирішила питання її канонізації або беатифікації, але після смерті Дороті Дей була удостоєна статусу Слуги Божої.
Примітки
Бібліографія
- William Miller (1982) Dorothy Day: A Biography.
- Rosalie G. Riegle [Troester] (2003) Dorothy Day: Portraits by Those Who Knew Her. Orbis Books.
- Nancy Roberts L. (1984) Dorothy Day and the Catholic Worker. SUNY Press.
- Sheila Webb, "Dorothy Day and the Early Years of the Catholic Worker: Social Action through the Pages of the Press," U. S. Catholic Historian, vol. 21, no. 3 (Summer 2003), pp. 71–88.
Посилання
- Стаття в Encyclopedia Britannica. [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.]