Дім на горі

Як зазначає сам автор, «Дім на горі» він написав «з кінця»: з другої, фольклорно-фантастичної, частини книжки^[2]. Перші оповідання з неї з'явилися наприкінці 1960-х і були змушені «вилежуватись», оскільки твори Шевчука не допускались до друку. Вони мали становити самостійну книжку «Голос трави», але в процесі підготовки тексту автор вирішив дописати до них «повість-преамбулу», власне «Дім на горі».

Серед інтенцій твору Шевчук виокремлює також «полеміка» з Гоголем щодо українського фольклору^[3].

У першій частині роману дія відбувається довкола «дому на горі» — магічного простору, де живе жіноча родина. Замолоду кожна жінка проходить своєрідне випробування «дженджуриком» — елегантним чоловіком, що має демонічні ознаки. Якщо вона піддається спокусі, від цього зв'язку народжується хлопчик, що приречений все життя блукати світом. Натомість «справжній» суджений з'являється пізніше і обов'язково просить у господині води. Від цього зв'язку народжуються дівчата, які продовжують існування роду в «домі».

Другу частину роману складають оповідання, писані «козопасом Іваном Шевчуком» та «прилаштовані до літературного вжитку» його онуком (інакше кажучи, створені тими самими чоловіками, народженими від нечистого). Дія оповідань відбувається в ранньомодерній Україні, яка «очуднена» присутністю потойбічних сил, які переважно несуть загрозу і з якими треба змагатися.

Дослідниця Анна Берегуляк, порівнюючи роман Шевчука із романом «Будинок духів» Ізабель Альєнде, зазначає, що мета обох творів — «через магічний реалізм та міф створити легалізовану культурну ідентичність, незважаючи на репресії, які пережили обидві культури»^[4]. Також, на думку дослідниці, «Дім на горі» своєрідно «перепрочитує» шевченківський міф покритки: «У Шевчуковому міфі мати (...) має можливість перестати бути жертвою і зцілитися», а також — «передати свій досвід доньці через міф». На думку дослідниці, «джигун» Шевчука співвідноситься з Шевченковим «москалем».

Пов’язаність міфу Шевчука із Шевченковим міфом про жінку (інакше кажучи, потреба "переписування" Шевченкового мотиву покритки), на думку дослідниці, свідчить про невирішену колоніальну проблематику^[5]. Отже, цю схему можна перенести й на «національний» рівень: міф, створений Шевченком, «архетипно описує соціальне й культурне закріпачення України XIX століття і (...) пропонує (...) програму духовного та політичного визволення нації. (...) Зв’язок між материнським та національним (...) є природним приводом для переосмислення міфа української ідентичності, оскільки в усій новочасній українській літературі від Шевченка до самого Шевчука широко застосовувався символ України як трагічної постаті матері». Отже, Шевчук «критично переписує Шевченка, опираючись творенню традиційного месіанського образу (...) [і] відкриває шлях до більш тонкого й складного конструювання постколоніальної ідентичності».

Однак, поряд із цим, дослідниця ставить питання про те, що «Шевчукове наголошування на чоловічому літописанні історії дому, населеного жінками, криє у собі небезпеку підсилення колоніального й патріархального стереотипів ідентичності» й, відповідно, позбавляє «жіночий літопис» суб'єктності^[6]. Як можливу відповідь на своє питання дослідниця подає потребу автора «рахуватися з уже існуючим образом жінки й матері (як жертви і як символу колоніального статусу України), на власний спосіб з цим образом полемізуючи». При цьому, твір Шевчука «спонукає до ширшої дискусії з приводу амбівалентності культурної та національної ідентичності», «не вичерпуючи її динаміки і не обмежуючи широти її інтерпретацій»:

“Дім на горі” виявляє напругу між колоніальним та постколоніальним у літературі та культурній ідентичності: Шевчук показує зникнення колоніального типу свідомості, але, “зцілюючи” від нього, залишає для нього місце в історії розвитку української ідентичності

Що ж до чоловічого аспекту міфу в романі, то Марко Павлишин пропонує інтерпретувати його у фройдівському ключі^[7]. Натомість Берегуляк зазначає, що «Шевчуків “Літопис про батьків” саме і є літописанням про колишніх репресованих: письменники колоніальної України». Отже, «Дім на горі», на думку Михайла Жулинського, є для синів-чоловіків «своєрідним Парнасом»^[8].

На думку літературознавця Марка Павлишина, «Дім на горі» «є явищем майже безпрецендентним», оскільки він «у самій своїй структурі відмовляється бути співвідповідальним за пропагування української культурної меншовартости»^[9].

Попри те, що «Дім на горі» поділяє чимало ознак із химерним романом, Шевчук докорінно переосмислює цей жанр, вступаючи у полеміку з ним та із «закодованими в ньому культурно-політичними тезами»^[9], висловлюючи при цьому «своєрідні й відважні погляди в дуже конкретній дискусії на тему української національної культури та літератури»^[9].

Павлишин доводить, що «химерний роман, який (...) міг би фігурувати як український "національний" жанр, насправді є аргументом проти української літератури як самобутнього явища. Це ще один засіб підривання престижу української культури, асоціюючи її з стихією сільською, відсталою, безперспективною»^[9].

Саме цій усталеній традиції химерної прози Шевчук протиставляє показово негумористичний пафос, позаетнографічне символічне зображення буколічного простору та можливість багаторівневого прочитання твору. І тому, попри позірну «ідеологічну нейтральність», на думку літературознавця, «Дім на горі» «стає аргументом життєздатности, природности, нормальности й рівноправности української літератури»^[9].

• Валерій Шевчук, Дім на горі. Роман-балада. — К.: Рад. письменник, 1983. — 487 с.
• Шевчук, Валерій. Дім на горі. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — 559 с.
• Шевчук, Валерій. Дім на горі. — Вид. 2-ге. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. — 558, [1] с.
• Шевчук, Валерій. Дім на горі. — Вид. 3-тє. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. — 558, [2] с.

• «Дім на горі» Валерія Шевчука / Марко Павлишин. Канон та іконостас. — Київ: Час, 1997. — с. 98-112.
• Дім на горі: Розмова з Валерієм Шевчуком /Пер. з польської Н. Білоцерківець // Сучасність. – 1992. – № 3.
• Берегуляк А. Магічний реалізм та літературний міф – зцілення чи панацея у постколоніальному контексті? // Сучасність. – 1993. – № 3.

• Дім на горі [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.] на книго-датабазі Goodreads (англ.)
• «Дім на горі» (укр.) / Повний текст твору на ЛітАрхів