Ель-Азрак (заповідник)

Водно-болотні угіддя заповіднику утворилися близько 250 тис. років тому після наповнення з водоносних горизонтів, викликаних геологічними змінами^[1].

Ель-Азрак є північною межею Ваді-ес-Сірхану — западини та історичної області, що простягається на 140 км углиб Аравійського півострова. Відтак, споконвіку він був перехрестям торгових шляхів між Аравією, Месопотамією та Сирією, оскільки через наявність прісної води в оазі зупинялися численні каравани, що на верблюдах перевозили прянощі та трави^[2]. До того ж Ель-Азрак був важливим пунктом у міграціях перелітних птахів, що зупинялися біля водойми під час дальніх подорожей між Африкою та Європою.

Починаючи з 1960-х років багаті водні ресурси об'єкта стали спрямуватися на підтримку стрімко зростаючого населення Амману. Сьогодні понад чверть усієї питної води до столиці постачається з Ель-Азраку^[3].

В 1978 році йорданське Королівське товариство охорони природи вирішило створити в Азраці природний заповідник^[4]. Втім, вже 1992 року природні ставки оази пересохли, оскільки водоносні горизонти перестали забезпечувати оазу водою в достатній кількості. Уся популяцій водяних буйволів Азраку загинула, а більшість перелітних птахів натомість вирушила до Галілейського моря.

Сьогодні водно-болотні угіддя Азраку перебувають в стані екологічного колапсу^[2]. Втім, уряд Йорданії продовжує докладати чимало зусиль для відновлення водних ресурсів оази. Щороку Міністерство водних ресурсів Йорданії забезпечує 10 млн м² води для підтримки Ель-Азраку, яких достатньо лише для відновлення 10 % від його початкового розміру^[5]. На даний час існують понад 500 незаконних колодязів, через які з Азраку викачується вода^[6]. Всього за 37 років кількість перелітних птахів оази зменшилася з 347 тисяч у 1967 році до 1200 птахів у 2000 році^[7]. 25 км² колись добре зволожених земель тепер є висохлими^[4].

Перелітні птахи дістаються Ель-Азраку з Анатолії, Скандинавії, Сибіру та Африки^[8]. Після заходів, спрямованих на відновлення водно-болотних угідь, деякі з видів птахів стали повертатися до оази, а саме: пікір великий, очеретянка середземноморська, снігар блідий і лунь очеретяний^[9].

Серед 280 перелітних птахів заповіднику є брижач, чоботар, побережник малий і пісочник малий. Крім того, в Азраці зупиняється кілька хижих птахів, наприклад, осоїд та лунь лучний.

З давніх часів оаза, в екологічному плані, була ніби продовженням Африки^[10]. Колись в Азраці мешкало багато тварин, що часто характеризувалися як африканські^[11]. Серед цих видів були: сирійський дикий осел, дикий верблюд, носоріг, бегемот, слон індійський, газель, тур, гепард азійський, страус арабський, лев азійський та орикс білий тощо. Усі ці тварини, за винятком газелі, більше в Азраці та Йорданії не зустрічаються.

• Royal Society for the Conservation of Nature [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Wheel shapes near Azraq Oasis, visible only from the air [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)