Ескадрені міноносці типу C та D

Ескадрені міноносці типу C та D (англ. C and D-class destroyer) — клас військових кораблів з 14 ескадрених міноносців, що випускалися британськими суднобудівельними компаніями з 1930 по 1933 роки. Ескадрені міноносці цього типу входили до складу Королівських військово-морських флотів Великої Британії та Канади та взяли участь у боях Другої світової війни.

Ескадрені міноносці типу C та D
C and D-class destroyer
Британський лідер ескадрених міноносців типу «D» HMS «Дункан»
Служба
Тип/класескадрені міноносці
Попередній кластипу A та B
Наступний кластипу E та F
Держава прапораВелика Британія Велика Британія
Належність Королівський ВМФ Великої Британії
Королівський ВМФ Канади
КорабельняВелика Британія J. Samuel White
HM Dockyard Portsmouth
Palmers Shipbuilding and Iron Company
Vickers-Armstrong
Fairfield Shipbuilding and Engineering Company
John I. Thornycroft & Company
Замовлено14
Спущено на воду14
Введено в експлуатацію31 січня 1936
На службі1932 — 1945
Загибель10
Бойовий досвідДруга світова війна
Ідентифікація
Параметри
ТоннажСерійні кораблі:
1375 т (стандартна)
1901—1942 т (повна)
лідери:
1390 — 1400 т (стандартна)
1865 — 1890 т (повна)
Довжина100,3 м
Ширина10,1 м
Висота3,4/3,8 м
Технічні дані
Рухова установка2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty[1]
Гвинти2
Потужність36 000 к.с.
Швидкість35,5 вузлів (66 км/год)
Дальність плавання5 870 миль (10 870 км) на швидкості 15 вузлів
1 250 миль (2 000 км) на швидкості 32 вузла
Екіпаж145 офіцерів та матросів
лідери 175
Озброєння
Артилерія4 × 120-мм універсальні гармати QF Mark IX
Торпедно-мінне озброєння2 × 4 × 533-мм торпедні апарати
20 глибинних бомб
Зенітне озброєння1 × 76,2-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt
8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітні кулемети Vickers .50 або 2 × 40-мм автоматичних зенітних гармат Vickers QF 2 pounder Mark II
Не варто плутати з ескадреними міноносцями типу «C» 1913 року та типу «C» 1943 року

Ескадрені міноносці типу C та D

Ескадрені міноносці типу «C»

КорабельНомер вимпелуВиготовлювачЗакладеноСпущеноУ строюСтатус
«Кемпенфельт»D18[2]J. Samuel White, Коуз18 жовтня 193029 жовтня 193130 травня 1932У 1939 переданий до КВМФ Канади (перейменований на «Ассінібойн»). 10 листопада 1945 під час буксирування на розбирання сів на мілину біля острова Принца Едварда; розібраний у 1952
«Комет»H00HMNB Portsmouth, Портсмут12 вересня 193030 вересня 19312 червня 1932У 1938 переданий до КВМФ Канади (перейменований на «Рестігуш»); в 1946 виключений зі складу флоту, розібраний на металобрухт
«Крусейдер»H60HMNB Portsmouth, Портсмут12 вересня 193030 вересня 19312 травня 1932У 1938 переданий до КВМФ Канади (перейменований на «Оттава»); 14 вересня 1942 року загинув у результаті атаки німецького підводного човна U-91 біля узбережжя Канади
«Сігнет»H83Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес1 грудня 193029 вересня 193115 квітня 1932У 1937 переданий до КВМФ Канади (перейменований на «Сен-Лорен»); 1947 році проданий на металобрухт
«Кресент»H48Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес1 грудня 193029 вересня 19311 квітня 1932У 1937 переданий до КВМФ Канади (перейменований на «Фрейзер»); 25 червня 1940 року загинув у результаті зіткнення з крейсером ППО «Калькутта» в естуарії Жиронди

Ескадрені міноносці типу «D»

КорабельНомер вимпелуВиготовлювачЗакладеноСпущеноУ строюСтатус
«Дункан»D99 (лідер ескадрених міноносців)[3]HMNB Portsmouth, Портсмут25 вересня 19317 липня 193231 березня 1933у вересні 1945 року проданий на металобрухт
«Дейнті»H53Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, Глазго20 квітня 19313 травня 193222 грудня 193224 лютого 1941 року потоплений в результаті повітряної атаки 13 Ju 88 III./Lehrgeschwader 1 в гавані Тобрука
«Даерінг»H16John I. Thornycroft & Company, Вулстон18 червня 19317 квітня 193225 листопада 193218 лютого 1940 року загинув у результаті атаки німецького підводного човна U-23 східніше Скапа-Флоу
«Дікой»H75John I. Thornycroft & Company, Вулстон25 червня 19317 червня 193217 січня 1933У 1943 переданий до КВМФ Канади (перейменований на «Кутеней»); у 1946 проданий на металобрухт
«Дефенде»H07Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес22 червня 19317 квітня 193231 жовтня 193211 липня 1941 року загинув від пошкоджень, завданих німецьким бомбардувальником поблизу Сіді-Баррані
«Ділайт»H38Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, Глазго22 квітня 19312 червня 193231 січня 1933у ніч з 29 на 30 липня 1940 року важко пошкоджений німецькою авіацією у Портленді, затонув в порту
«Даймонд»H22Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес29 вересня 19318 квітня 19323 листопада 193227 квітня 1941 року загинув від пошкоджень, завданих німецьким бомбардувальником поблизу мису Малей (Греція)
«Дайена»H49Palmers Shipbuilding and Iron Company, Геббурн12 червня 193116 червня 193221 грудня 19321940 році переданий до Королівського ВМФ Канади (перейменований на «Марджері»); 22 жовтня 1940 року загинув у результаті зіткнення з торговельним судном MV «Порт Фейрі» в Атлантичному океані
«Дачис»H64Palmers Shipbuilding and Iron Company, Геббурн12 червня 193119 липня 193227 січня 193312 грудня 1939 року загинув у результаті зіткнення з лінкором «Барем» поблизу мису Малл-оф-Кінтайр біля узбережжя Шотландії

Див. також

Посилання

Література

  • Brown, David K. (2007). Atlantic Escorts: Ships, Weapons & Tactics in World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-012-2.
  • English, John (1993). Amazon to Ivanhoe: British Standard Destroyers of the 1930s. Kendal, England: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9.
  • Friedman, Norman (2009). British Destroyers From Earliest Days to the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-081-8.
  • Hodges, Peter; Friedman, Norman (1979). Destroyer Weapons of World War 2. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-87021-929-4.
  • Lenton, H. T. (1998). British & Commonwealth Warships of the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-048-7.
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
  • «Морская Коллекция» № 5, 2003 г. А. В. Дашьян «Корабли Второй мировой войны. ВМС Великобритании». Часть 2. Москва, Моделист-Конструктор, 2003

Примітки