Жордан Сібачо

Народився 26 квітня 1996 року в місті Вашингтон в родині камерунців^[3]. У ранньому віці Жордан з сім'єю переїхав до Франції в місто Реймс, де Сібачо і розпочав займатись футболом в однойменному клубі. У 2014 році з молодіжною командою став фіналістом Кубка Гамбарделла, програвши у вирішальному матчі «Осеру» (0:2), а у наступному році він завоював з командою титул чемпіона Франції до 19 років^[4].

31 січня 2015 року в матчі проти «Тулузи» Жордан дебютував за основну команду у Лізі 1^[5], який в тому сезоні так і залишився єдиним, втім у наступному розіграші Сібачо став стабільніше залучатись до матчів першої команди, яка за підсумками сезону клуб вилетіла з еліти.

На початку 2017 року на правах оренди перейшов в клуб третього дивізіону «Шатору». Влітку того ж року він повернувся в «Реймс» і допоміг клубу за підсумками сезону повернутися в еліту.

12 червня 2018 року перейшов у «Ренн», з яким він підписав контракт на п'ять років^[6]. За два сезони не став гравцем основного складу і відіграв за команду з Ренна 29 матчів у національному чемпіонаті.

У вересні 2020 року був орендований швейцарським «Янг Бойз». У цій команді став стабільним гравцем основного складу і за рік уклав з клубом повноцінний контракт. В сезоні 2021/22 відзначився 22-ма голами у 32 іграх швейцарської Суперліги, ставши найкращим бомбардиром змагання.

У цьому статусі 1 липня 2022 року за 6 мільйонів євро перейшов до німецького «Уніона» (Берлін). Відразу почав заявляти свої амбіції на місце основного бомбардира команди, відзначившись у трьох із чотирьох перших офіційних ігор у її складі (одній кубковій, а згодом двох матчах Бундесліги).

25 липня 2015 року Сібачо в інтерв'ю розповів, що він народився у Вашингтоні і досі має американський паспорт^[7], в результаті він мав право грати за Францію, Камерун або США на міжнародному рівні^[8].

У червні 2017 року дебютував у складі молодіжної збірної Франції, зігравши проти Албанії (3:0) та Камеруну (3:1), забивши гол у дебютному матчі^[9].

У травні 2018 року Федерація футболу Сполучених Штатів відправила запит про можливість залучання гравця до своєї національної збірної^[10]. У березні 2021 року гравець дебютував в іграх за національну збірну США.

Статистика клубних виступів

Станом на 30 червня 2022

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2014–15	«Реймс»	Л1 (ІІ)	1	0	КФ+КЛ	-	-	-	-	-	-	-	-	1	0
2015–16		Л1	25	3	КФ+КЛ	0+1	0	-	-	-	-	-	-	26	3
2016–17		Л2 (ІІ)	8	0	КФ+КЛ	1+1	3+1	-	-	-	-	-	-	10	4
2016–17	«Шатору»	НЛ (III)	15	10	КФ+КЛ	1+0	1+0	-	-	-	-	-	-	16	11
2017–18	«Реймс»	Л2 (ІІ)	35	17	КФ+КЛ	2+1	0	-	-	-	-	-	-	38	17
Усього за «Реймс»			69	20		6	4		-	-		-	-	75	24
2018–19	«Ренн»	Л1	15	3	КФ+КЛ	3+2	3+0	ЛЄ	3	1		-	-	23	7
2019–20		Л1	14	0	КФ+КЛ	2+0	1+0	ЛЄ	5	0	СФ	-	-	21	1
Усього за «Ренн»			29	3		7	4		8	1		0	0	44	8
2020–21	«Янг Бойз»	СЛ	32	12	КШ	1	0	ЛЧ+ЛЄ	1+9	0+3	-	-	-	43	15
2021–22		СЛ	32	22	КШ	1	0	ЛЧ	12	5	-	-	-	45	27
Усього за «Янг Бойз»			64	34		2	0		22	8		-	-	88	42
Усього за кар'єру			177	67		13	5		30	9		-	-	220	81

Статистика виступів за збірну

Станом на 30 червня 2022

 Статистика матчів і голів за збірну —  США

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
25-3-2021	Вінер-Нойштадт	США	4 – 1	Ямайка	товариський матч	-	83'
28-3-2021	Белфаст	Північна Ірландія	1 – 2	США	товариський матч	-	63'
30-5-2021	Санкт-Галлен	Швейцарія	2 – 1	США	товариський матч	-	72'
3-6-2021	Денвер	Гондурас	0 – 1	США	Ліга націй КОНКАКАФ 2019-2020 - півфінал	1	78'
6-6-2021	Денвер	США	3 – 2 д.ч.	Мексика	Ліга націй КОНКАКАФ 2019-2020 - Фінал	-	68'
9-6-2021	Санді	США	4 – 0	Коста-Рика	товариський матч	-	75'
2-9-2021	Сан-Сальвадор	Сальвадор	0 – 0	США	Відбір до ЧС 2022	-	64'
5-9-2021	Нашвілл	США	1 – 1	Канада	Відбір до ЧС 2022	-	29' 83'
24-3-2022	Мехіко	Мексика	0 – 0	США	Відбір до ЧС 2022	-	60'
Усього		Матчів	9		Голів	1

Титули і досягнення

• Володар Кубка Франції (1):

«Ренн»: 2018-19

• Чемпіон Швейцарії (1):

«Янг Бойз»: 2020-21

• Володар Кубка Швейцарії (1):

«Янг Бойз»: 2019-20

• Переможець Ліги націй КОНКАКАФ: 2021

Примітки

↑ Theoson-Jordan Siebatcheu ● All Goals, Assists & Skills - 2017/2018 ● Reims. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 26 липня 2020.

↑ P. Gi. (27 novembre 2015). Jordan Siebatcheu (Reims) intéresserait la sélection américaine. francefootball.fr. Процитовано 6 juin 2018.

↑ Laurent Fortat. Jordan Siebatcheu, la dernière recrue de la Berrichonne de Châteauroux, empile les buts décisifs. leberry.fr. Процитовано 6 juin 2018.

↑ Тулуза VS. Реймс 1:0 (англ.). soccerway.com. 31 січня 2015. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

↑ Officiel : Jordan Siebtcheu signe à Rennes (French) . l'équipe. 12 червня 2018. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

↑ Siebatcheu : "Une chance pour moi" – Footu21. Footu21. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 19 вересня 2018.

↑ ASN article: Here's a Name to Know: Theoson Jordan Siebatcheu. americansoccernow.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 19 вересня 2018.

↑ JORDAN SIEBATCHEU. fff.fr. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

↑ U.S. soccer: Joseph Gyau steps up to German 2nd division. washingtonpost.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

Посилання

• Жордан Сібачо на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Жордан Сібачо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Жордан Сібачо на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Жордан Сібачо на сайті Soccerbase (англ.)
• Жордан Сібачо на сайті BDFutbol.com (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.