Колокольцев Володимир Олександрович

Народився 11 травня 1961 року в місті Нижній Ломов Пензенської області в родині робітника. Працював водієм навантажувача, потім машиністом насосної установки в котельному цеху фанерного заводу «Влада праці» Пензенської області.

У 1979 році був призваний в армію, служив у прикордонних військах на кордоні СРСР і Афганістану.

У 1982 році вступив на службу в органи внутрішніх справ у відділ міліції по охороні дипломатичних представництв іноземних держав, акредитованих у Москві. У 1984 році призначений командиром взводу окремого батальйону патрульно-постової служби міліції УВС Гагарінського райвиконкому Москви.

У 1985 вступив у Вище політичне училище імені 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР, з відзнакою закінчивши його в 1989 році.

Після закінчення училища повернувся до Москви, почав працювати в ОВС оперуповноваженим відділу карного розшуку УВС Кунцевського райвиконкому Москви. Пізніше був призначений заступником начальника 20-го відділення міліції Москви, потім — начальником 8-го відділення міліції.

У 1992 році перейшов в Управління карного розшуку на посаду старшого оперуповноваженого 2-го відділу УКР ГУВС Москви.

На початку 1993 року призначений начальником 108-го відділення міліції Москви.

У 1994 році, будучи начальником 108-го відділення міліції Москви Володимир Колокольцев знявся в епізодичній ролі оперативного уповноваженого у детективному фільмі «На розі, у Патріарших»^[3][4].

У фільмі його персонаж в присутності понятих вітає слідчого з 108 відділення міліції Ігор Ліванов, що не буде «висяка», так як покійний, виявлений на місці події, є самогубцем, а не жертвою вбивства.

У 1995 році призначений на посаду начальника відділу управління карного розшуку 2-го РУВС Центрального адміністративного округу. У 1997 році став начальником 4-го регіонального відділу РУБОП по Москві при МВС Росії.

У 1999 році призначений на посаду начальника регіонального Оперативно-розшукового бюро по Південно-Східному адміністративному округу Центрального регіонального управління по боротьбі з організованою злочинністю при Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС Росії.

У 2001 році призначений начальником 3-го відділу оперативно-розшукового бюро головного управління МВС Росії по Центральному федеральному округу.

У 2003 році призначений заступником начальника бюро.

У січні 2007 року призначений начальником Управління внутрішніх справ по Орловської області^[5]. В період його роботи в області були пред'явлені звинувачення двом першим віце-губернаторам Віталію Кочуеву та Ігорю Сошникову, а також кільком головам підрозділів обласної адміністрації^[6]. Також були заарештовані і засуджені до тюремного ув'язнення деякі активні учасники так званої «воробьйовській» ОЗУ. У квітні 2009 року призначений першим заступником начальника Департаменту карного розшуку МВС Росії.

7 вересня 2009 року указом президента Росії призначений начальником Головного управління внутрішніх справ Москви. Колокольцев змінив відправленого у відставку Володимира Проніна. Раніше, 28 квітня, Пронін був знятий з посади після того, як начальник ОВС «Царицино» Денис Євсюков влаштував стрілянину в московському супермаркеті. Близько чотирьох місяців до призначення Колокольцева обов'язки начальника ГУВС тимчасово виконував перший заступник Олександр Іванов^[6].

10 червня 2010 року присвоєно спеціальне звання «генерал-лейтенант міліції».^[7]

Указом Президента Російської Федерації від 24 березня 2011 року^[8] В. А. Колокольцева присвоєно спеціальне звання генерал-лейтенанта поліції, і він призначений на посаду начальника Головного управління МВС Росії по р. Москві. Цим же указом він звільнений з посади начальника ГУВС р. Москви.

Указом Президента Російської Федерації від 21 травня 2012 року призначений Міністром внутрішніх справ Російської Федерації^[9], і під його керівництвом реформа правоохоронної системи продовжилася.

Указом Президента Російської Федерації № 556 від 12 червня 2013 року присвоєно спеціальне звання генерал-полковника поліції.

10 листопада 2015 року Указом Президента Російської Федерації № 554 Міністру внутрішніх справ Російської Федерації Колокольцева присвоєно спеціальне звання генерала поліції Російської Федерації.

Володимир Колокольцев, як член Ради національної безпеки виступав за негайне визнання Росією двох самопроголошених республік. Є підсанкційною особою в багатьох країнах світу.^[10]

6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США в числі 17 урядовців та 7 бізнесменів з Росії^[11].

6 квітня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, США розширили санкції проти Колокольцева.^[12]

25 лютого 2022 року занесений до списку санкцій усіх країн Євросоюзу, оскільки «як член Ради безпеки Російської Федерації підтримав негайне визнання Росією двох самопроголошених республік».^[13]

15 березня 2022 року влада Великої Британії запровадила проти нього персональні санкції як проти члена Ради Безпеки РФ через його роль у визнанні ДНР і ЛНР і подальшої агресії проти України.

9 червня 2022 року доданий до санкційного списку України.^[14]

• Заслужений працівник органів внутрішніх справ Російської Федерації
• Знак «Почесний працівник МВС»^[15]
• Медаль «За відзнаку в охороні громадського порядку»^[15]
• Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»^[15]
• Медаль «За доблесть у службі» (МВС Росії)^[15]
• Медаль «За бойову співдружність»
• Медаль «200 років МВС Росії»
• Медаль «За сприяння», Державна фельд'єгерська служба Російської Федерації
• Медаль «За бойову співдружність» ФСО Росії
• Медаль «За заслуги в управлінській діяльності», 2-й і 3-й ступеня
• Нагрудний знак «200 років МВС Росії»
• Медаль «За особливий внесок у забезпечення пожежної безпеки особливо важливих державних об'єктів»
• Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (РПЦ, 2012)^[16].