Кораловий замок

Замок виготовлений з коралового ооліту^[4]. Розташований на території, обнесеній кам'яною стіною. Кожна її секція має 2,4 м у висоту, 1,2 м в ширину, 0,9 м у товщину і важить понад 5,8 тонн^[5]. Там розташовані:

• Ворота масою 9 тонн, які проте відкриваються від доторку пальця^[6] завдяки тому, що встановлені на підшипнику^[7];
• стіл у формі Флориди. Географічно правильне 20-см заглиблення на ньому, заповнене водою, зображає озеро Окічобі^[6];
• 20-тонний «телескоп», обеліск заввишки 6 м із круглим вирізом, який вказує на Полярну зірку^[6];
• сонячний годинник, який показує час і дні рівнодення та сонцестояння^[6];
• «тронна зала» — колекція з кількох кам'яних крісел. Одне з них зроблене таким чином, що коли в ньому сидять двоє людей, крісло може розгойдуватися^[6];
• «найбільша валентинка у світі» — стіл у формі серця вагою 2,5 тонни з лавками^[6].

Автор споруди Едвардс Лідскалнинш народився в Латвії в родині каменярів^[7] у 1887 році^[5]. Він емігрував до Америки і у віці 26 років заручився з 16-ирічною Агнес Скаффс^[7].

Легенда стверджує, що Едвардс Лідскалнинш вирішив спорудити замок у Флорида-Сіті, аби довести, що він здатен зробити щось величне після того, як Агнес покинула його в день весілля^[8] в 1916 році^[6]. Крім того він був самозваним філософом і випустив серію памфлетів на політичні, соціальні та побутові проблеми^[8].

Лідскалнинш жив у Канаді, Каліфорнії та Техасі, поки врешті не переїхав до Флориди, намагаючись подолати туберкульоз. Оселившись у Флорида-Сіті в 1918 році, у 1928 році він почав будівництво замку^[7].

Будівництво Коралового замку Лідскалнинш тримав у таємниці. Коли він дізнався в 1936 році, що біля його дому планується будівництво, він купив землю за 10 миль і протягом наступних 3-х років переніс початі споруди з Флорида-Сіті до Госмтеду^[7]. Його друг Орвал Ірвін був будівельним підрядником із глибоким знанням техніки будівництва. У 1996 році вийшла книга Ірвіна, де описано як будувався Кораловий замок^[8]. Митець різьбив і ліпив, використовуючи лише шківи та важелі, взяті з автомобільних та залізничних звалищ. Лідскалнинш стверджував, що використовував давно втрачені секрети будівництва пірамід^[6].

До 1940 року Лідскалнинш завершив більшу частину внутрішнього оздоблення, а потім почав зводити стіни у 8 футів заввишки навколо ділянки. Він заробляв на життя, проводячи екскурсії замком, і продаючи брошури про свою роботу й погляди. Крім того, він отримував кошти за право проїзду по його земельній ділянці, бо там збудували шосе^[7].

Після смерті Лідскалнинша в 1951 році^[6] від уремії^[9], майно перейшло до племінника, а потім до родини з Іллінойсу^[7]. Новий власник, Юліус Левін, придбав ділянку, навіть не знаючи про замок на ній, у 1952 році^[10]. Сам творець споруди називав її «Замок Еда», але Юліус Левін в 1950-і дав йому сучасну назву «Кораловий замок». На території замку відбувалося знімання кількох фільмів^[9]. Споруду було додано до Національного реєстру історичних місць у 1984 році^[7]. Популярність Коралового замку суттєво зросла в 1990-і завдяки публікаціям про нього в інтернеті^[4].

Найчастіше загадку спорудження Коралового замку намагаються пояснити за допомогою ірраціональних або паранаукових теорій та гіпотез. Зокрема, вказують на захоплення Лідскалнинша питаннями природного магнетизму Землі^[9]. Інше популярне пояснення полягає в тому, що митець нібито відкрив таємницю антигравітації, за допомогою якої збудували єгипетські піраміди^[11]. Цьому сприяють його записи, в яких Лідскалнинш міркував, що гравітація — це магнетизм, а отже її можна ослабити, наприклад, електромагнітом^[12]. Як підтвердження наводяться слова дітей, які казали, що бачили як митець переміщував камені по повітрю^[13]. Є версія, що блоки порожнисті всередині та були якимось чином «відлиті»^[14].

Друг Лідскалнинша, Орвал Ірвін, пояснював будівництво Коралового замку чудовим знанням механіки та вважав образливим для автора підміняти його працьовитість якимось секретом^[8].

Американський письменник і продюсер, скептик містицизму Браян Даннінг, доводив, що наявні фото Лідскалнинша цілком пояснюють як він будував свій замок. За допомогою триногих опор і багатоступінчастих шківів він міг піднімати важкі камені лише власною силою, подібно як Архімед піднімав ними цілий корабель. Експерименти Воллі Воллінгтона з відтворення технологій будівництва Стоунгенджу показують, що навіть одна людина здатна переміщувати багатотонні камені, якщо користується правильним обладнанням і має багато наполегливості^[15].

• Обертові ворота Коралового замку зламалися в 1985 році. Для їх ремонту в 1986 знадобився 20-итонний кран і два тижні праці. Відтоді ворота легко обертаються в один бік, але в інший — тільки з зусиллям^[16].
• У 2020 році компанія Epic Games додала до відеогри Fortnite локацію «Кораловий замок». Власниця Коралового замку, компанія Coral Castle, подала в суд, стверджуючи, що віртуальна локація використовує образ реальної споруди без дозволу^[17].

• «Таємниця Коралового замку» — документальний фільм.