Кормова одиниця

Схему енергетичного балансу організму тварин, в яку були введені такі поняття як валова (брутто), перетравна, фізіологічно корисна і чиста (нетто) енергія розробив вчений Генрі Армсбі. Вчений запропонував оцінювати енергетичну поживність кормів в одиницях чистої енергії — термах. Один терм відповідав 1000 ккал, відкладених в організмі тварин у вигляді білків та жирів. Цей принцип став основою для подальшого розвитку систем оцінки поживності кормів за їх продуктивною дією на організм тварин.^[5]

Системою американського вченого Армсбі (Н.Р.Armsbi) користуються в Швейцарії, Франції, Нідерландах, ЗДА та Англії.^[6]

Потреба тварин в енергії виражаються сумою перетравних поживних речовин (СППР) та чистою енергією (ЧЕ), а також чистою енергією лактації та чистою енергією приросту.^[6]

Сума перетравних поживних речовин виражається в одиницяхмаси і складається із кількості перетравного протеїну,клітковини, безазотистих екстрактивних речовин (БЕР) та жиру (кількість жиру перемножується на 2,25, тому що його енергетична цінність вище цінності протеїну та вуглеводів).^[7]

Оскаром Кельнером наприкінці XIX — на початку XX ст. був розроблений спосіб оцінки загальної поживності кормів, за яким було запропоновано виражати поживність кормів за допомогою крохмального еквіваленту — виражався кількістю кілограмів крохмалю, що дорівнює продуктивній дії (жировідкладенню) 100 кг даного корму. Німецький вчений, на відміну від Г. Армсбі, виражав продуктивну дію корму не в калоріях чистої енергії, а в жировідкладенні. Він запропонував жировідкладення в організмі тварин із 1 кг перетравного крохмалю прийняти за кормову одиницю — крохмальний еквівалент.^[5] Вчений вивів коефіцієнт повноцінності корму, який являє собою процентний вираз кількості жиру, фактично відкладеного в організмі тварини і розрахункової величини жировідкладення. Запропонований спосіб набув найбільшого поширення.^[6] За цим способом крохмальний еквівалент зерна вівса дорівнює 60, висівок — 48.^[6]

Термін «кормова одиниця» хоча і застосовується у Скандинавських країнах і на теренах колишнього СРСР, проте подібність існуєлише в назві.^[6] Скандинавську кормову одиницю розробили данський учений Н.Фьорд і шведський учений Н.Хансон. Як єдина скандинавська кормова одиниця вона перетворена у 1915 році і використовується до цих пір в Швеції, Данії, Норвегії, Ісландії і Фінляндії.

Скандинавська кормова одиниця встановлена для тварин різних видів для отримання від них різноманітної продукції.^[6] За одиницю вимірювання взято 1 кг зерна ячменю.

В СРСР за кормову одиницю було прийнято поживність 1 кг вівса — «вівсяна кормова одиниця» або «радянська кормова одиниця». Вона встановлена на основі крохмального еквіваленту та в основу якої покладено продуктивну енергію.

Методика оцінки поживності кормів, заснована на визначенні чистоїенергії, що виражається в енергетичних кормових одиницях (ЕКО) була розроблена Ученими Інституту годівлі сільськогосподарських тварин імені О.Кельнера у колишній НДР.

За одиницю обмінної енергії приймають 1 калорію або 1 Джоуль. Згідно з ГОСТ 9867-61 1 Джоуль дорівнює 0,2388 калорії, а 1 калорія — 4,1868 Джоуля.^[8]

За цією методикою поживність кормів в ЕКО враховується окремо для великої рогатої худоби , свиней та птиці, тому що необхідно враховувати, щоенергетична поживність одних і тих самих кормів для різних твариннеоднакова. Грубі корми мають більш високу (на 10—20%) поживністьдля жуйних, концентровані — для моногастричних. Величинаенергетичної кормової одиниці для великої рогатої худоби прийнята2,5 ккал НЕЖ (нетто-енергії, або чистої енергії по жировідкладенню); свиней — 3,5 ккал; птиці — 3,5 ккал.^[7] Потреби інших видів сільськогосподарських тварин виражено наступним чином: овець, кіз та коней — 2,5 ккал НЕЖ, а кролів — 3,5 ккал НЕЖ.

У 1963р. на Пленумі відділення тваринництва Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) було прийнято рішення оцінювати поживність кормів та раціонів в енергетичних кормових одиницях (ЕКО), а також нормувати енергетичні потреби тварин в обмінній енергії.^[6]

Обмінну енергію кормів встановлюють у дослідах на тваринах порізниці вмісту енергії в згодованому кормі виділеної в екскрементах (прямий спосіб), а також розрахунковим шляхом на основі даних хімічного складу кормів, його перетравності та рівнянь регресії (розрахунковий спосіб).^[9][10] Жири, вуглеводи і протеїни в кормах є джерелом обмінної енергії для тварин. Величина обмінної енергії залежить від концентрації поживних речовин, їх співвідношення, перетравності та засвоюваності в організмі. За даною системою оцінки поживності кормів і нормування потреб тварин в енергії прийнято фактичну величину обмінної енергії в мегаджоулях у розрахунку на 1 кг натурального корму або сухої речовини корму.

При розробці енергетичних кормових одиниць використовують наступні рівняння регресії, які розраховані на підставі експериментальних досліджень:^[11]

• для великої рогатої худоби:

ЕКО_врх = 0,684 · х₁ + 3,008 · х₂ + 0,804 · х₃ + 0,804 · х₄;

• для свиней:

ЕКО_с = 0,731 · х₁ + 2,440 · х₂ + 0,846 · х₃ + 0,804 · х₄;

• для птиці:

ЕКО_п = 0,737 · х₁ + 2,283 · х₂ + 0,911 · х₃ + 0,911 · х₄,
де х₁ — вміст перетравного протеїну в 1 кг кормів, г/кг;

х₂ — вміст перетравного жиру в 1 кг кормів, г/кг;

х₃ — вміст перетравної клітковини в 1 кг кормів, г/кг;

х₄ — вміст перетравних безазотистих екстрактивних речовин в 1 кг кормів, г/кг.

Перевагою від застосування оцінки поживності кормів через обмінну енергію є можливість її використання у процесі виробництва (безпроведення спеціальних дослідів).

Системі оцінки поживності кормів за Кельнером, а тому і вівсяній одиниці, так само як і системі Армсбі, притаманні значні недоліки, що випливають з їх механістичного трактування процесів обміну речовин і енергії в тваринному організмі. Кельнер і Армсбі опирались на метафізичну теорію про сталість обміну речовин і енергії в тварин і використання ними поживних речовин без урахування: особливостей тварин і їх стану, кількісного і якісного складу кормів, біологічно доповнюючої дії окремих речовин у кормах і раціонах.^[6] Разом з цим при оцінці поживності кормів і нормуванні потреби тварин враховується лище 6 показників (продуктивна енергія, виражена у вівсяних кормових одиницях, перетравний протеїн, кальцій, фосфор кухонна сіль і каротин), чого недостатньо для організації повноцінної годівлі тварин. Рядом учених-економістів пропонується оцінювати кормові культури за умовними показниками, як мають врахувати не лише енергетичну поживність кормів, а й інші їх елементи поживності кормів: вміст білку, клітковини, жирів та інших білково-вітамінних речовин.