Коростень

Існує дві, абсолютно різні теорії про походження назви міста:

1. перша версія наполягає на тому, що місто веде свою назву від того, що древлянська столиця була побудована суціль з дерева, а міські стіни обнесені частоколом дубовим, неотесаним, разом з корою — са́ме тому місто начебто звалося Іс-коро-стень, тобто місто «із кори на стіні»;
2. друга теорія стверджує, що назва міста походить від імені язичницького бога сонця Корс (Хорс) — головного бога у більшості племен, що населяли дану територію, у тому числі древлян. Від Хорсу/Корсу, за цією теорією, також походять назви населених пунктів Корсунь і Коростишів.

Прибічники другої теорії резонно наполягають на неможливості першої, оскільки дерево, з якого не знято кору, швидше зазнає впливу руйнівних факторів, про що людство знає вже кілька десятків тисяч років, і тому навряд чи древляни ставили свої житла з неотесаної деревини. Втім, імовірно, що теорія про кору (т. зв. «корова́»), виникла лише в 1970—80-х роках для оминання теми язичництва і богів.

На південно-західній околиці міста річка Гнилуша впадає в Уж, праву притоку Прип'яті.

Відомо, що у 945 році місто було серед земель слов'янських племен, що підпорядковувалися київському князю Ігорю, незалежність яких віднята в них Олегом, дядьком-регентом Ігоря, у битві 914 року, коли Ігор придушив повстання древлян. Ігор збирав щорічну данину і після того, як Ігор вдруге повернувся до Іскоростеня вимагати данину, князь Мал (Ніскиня) підійняв місто проти київського князя. Дружину Ігоря розбили, а самого вбили. Поховали древляни Ігоря з усіма почестями, по княжому звичаю, на його могилі насипали високий курган. Первісно могила знаходилася в селі Немирівка; через деякий час тіло Ігоря переховали в селі Могильне (нині село Поліське), де знаходиться досі «Могила князя Ігоря».

У 946 році княгиня Ольга вийшла з військом у похід на древлян та спалила Іскоростень.

У 1097 році, після розділу Русі, Іскоростень залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і потіснивши татар, великий князь литовський Ольгерд Гедимінович приєднав ці землі до Великого князівства Литовского. Пізніше подарував їх одному з своїх лицарів Тереху з Брянська за вірну службу. З 1385 року, після утворення Кревської Унії, ця територія потрапила під вплив Польщі. 1586 року заможний польський магнат Прокоп Мржевіцький, оженившись із однією зі спадкоємниць Тереха, став власником Іскоростеня. Йому вдалося добитись від польського короля присвоєння цій маленькій фортеці статусу міста. 22 травня 1589 року король Сигізмунд III Ваза подарував місту Іскоростеню Магдебурзьке право

У 1649 році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою завоював Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. 1654 року гетьман Богдан Хмельницький у результаті Переяславської Ради підписав згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак, у 1667—1795 роках, землі Іскоростеня продовжували знаходитися в складі польсько-литовської Речі Посполитої.

1768 року Коростень мав намір штурмувати полковник Коліївщини Іван Бондаренко, проте його наміри так і не були реалізованими^[6].

У 1795 році, після третього розділу Речі Посполитої, Іскоростень перейшов до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Тривалий час це було тихе непримітне провінційне містечко.

У 1902 році новий поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ — Ковель.

Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) її уряд і парламент (Центральна Рада), були змушені залишити Київ під час його окупації більшовицькими військами. Перебували у Коростені протягом 14–15 лютого та 24–26 лютого 1918 року. 25 лютого 1918 року в Коростені постановою Центральної Ради було затверджено Тризуб Святого Володимира як герб УНР. 14–27 лютого 1918 року в Коростені перебували частини Армії УНР: Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою, Окремий Запорізький загін на чолі з Костянтином Прісовським та Курінь Січових Стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем. З Коростеня ці частини 27 лютого пішли у наступ на Київ задля його визволення від більшовицьких військ. В літому 1918 р відбувався погром єврейських мешканців міста.

7 листопада 1921 року під час Листопадового рейду Коростень, зайнятий підрозділами 395-го стрілецького полку 132-ї бригади 44-ї стрілецької дивізії московських військ, спробувала здобути Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Повстанчої армії УНР. Початок виправи був вдалий. Українські війська, несподівано напавши на Коростень, здобули станцію. Проте неузгодженість у діях різних відділів і велика чисельна перевага ворога не дала можливості розвинути цей успіх. Українські війська змушені були відступити з міста. У боях особливо відзначилися Іван Ремболович, Семен Хмара-Харченко та Микола Тобілевич. Загинув сотник Володимир Стефанишин. Червоні взяли місто.

У жовтні 1926 р с під наглядом ГПУ в Коростені пройшла конференція рабинів Волинської губернії, фактично маючеї всеукраїнський характер; була прийнята постанова о боротьбі з атеістичною пропагандою.

У 1932—1933 роках Коростенський район входив до складу Київської області. За даними різних джерел у районі внаслідок Голодомору 1932—1933 років загинуло 2288 осіб, наразі встановлено імена 1679 осіб^[7].

На 1939 р у місті проживало біля 11 тис євреїв, біля 38% населення міста. Під час війни, чачтина втікла, чачтина була вбита.

7 серпня 1941 року Коростень був окупований німецько-фашистськими військами.

Ювілейна монета НБУ присвячена 1300-річчю міста

10 серпня 1941 года в місті було розстріляно 53 єврея, 20 серпня 1941 ще 160 мирних єврейських громадян, 27 серпня — 238 євреїв, 10 вересня 1941 - біля одної тысячі євреїв.

.Всього в 1941—1942 рр в Коростені було вбито понад 6 тисяч євреїв.

17 листопада 1943 року, під час наступу та успішного проведення Київської операції, Червона армія зайняла Коростень, проте внаслідок потужного контрнаступу змушена була відступити. 28 грудня 1943 року місто було остаточно взято під контроль частинами 13-ї Армії генерал-лейтенанта Пухова.

У 1986 році місту випало пережити тяжкі часи. Сусідство з Чорнобильською атомною станцією (за 80 км) наклало новий трагічний відбиток на його історію. Коростень потрапив у зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року і класифікований як «зона гарантованого добровільного відселення». Крім того, економіка міста сильно постраждала від кризи в перші роки після здобуття Незалежності України.

Коростень веде політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку. Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади. 2006 року Коростень став одним із шести міст України, яке отримало сертифікат якості за міжнародними стандартами ISO 9001:2000.

У Коростені народився, живе і працює відомий український письменник, заслужений журналіст України, головний редактор газети «Вечірній Коростень» Віктор Васильчук.

Чисельність населення

Місто є третім за чисельністю населення в Житомирській області та займає 71-ше місце в Україні.

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[8]:

Більшість єврейського населення міста емігрувала у 80-90 роки минулого сторіччя.

ДО початку Другої Світової , в 1939 р єврейське населення складало 38 відсотків від заагального.

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[9]:

Вторгнення Росії в Україну спровокувало нову хвилю українізації в місті, дедалі більше людей вважають за краще розмовляти українською мовою.

У повоєнний радянський період промисловий комплекс Коростені активно розвивався, що однак було перервано Чорнобильською катастрофою (1986), наслідки якої змусили згорнути деякі перспективні для міста програми^[10], згодом на коростенській економіці позначився вже загальний по країні економічний спад 1990-х років, однак від середини 2000-х років економічне життя міста й регіону пожвавилось.

Економіка

У Коростені розвинуті підприємства переробної, видобувної, харчової, машинобудівної та хімічної промисловості^[11]:

Коростенський індустріальний парк

Коростенський індустріальний парк — промислова зона в межах міста. Під індустріальний парк використовується територія колишнього військового вертолітного аеродрому. Земельна ділянка без будівель, тривалий час не використовувалась. Загальна площа — 246 га.

Концептуальний дизайн розроблено чеським проєктним бюро DHV. Проєкт передбачає створення на території КІПУ високотехнологічних підприємств, підприємств у галузях легкого та середнього промислового виробництва — збірки, комплектації, поверхневої обробки, легкого машинобудування та електротехнічної промисловості.

Проєкт розрахований на 10 років та розділений на 3 етапи:

• підведення комунікацій: автошляху, залізниці, електроенергії, водогону, каналізації та побудова і запуск заводу з випуску МДФ-плит
• забудова території малими та середніми підприємствами
• розвиток логістичного центру^[12].

Відповідно до «Концепції індустріального парку "Коростень"» основними завданнями є:

• створення сприятливих умов для започаткування промислового виробництва,
• адаптація нових підходів до виробництва, управління виробничим процесом, новітніх технологій,
• розвиток комунальної інфраструктури, збільшення енергетичних потужностей міста,
• підвищення інвестиційної привабливості та активізація інвестиційної діяльності,
• створення нових робочих місць,
• сприяння розвитку малого та середнього бізнесу,
• наповнення державного та місцевого бюджетів.

Підприємство «Коростенський завод МДФ» став першим в Україні підприємством з виробництва МДФ-плит.

Транспорт

Місто Коростень має вигідне та зручне розташування з точки зору транспортного сполучення.

Найбільш зручним та відносно недорогим видом транспорту є залізничний та створює зручні умови для подорожі.

Через місто проходять майже всі поїзди із Західної України до Києва, а також діє постійний рух приміських та регіональних поїздів за такими напрямками:

• Коростень — Малин — Київ;
• Коростень — Звягель — Шепетівка;
• Коростень — Житомир — Бердичів — Козятин — Вінниця;
• Коростень — Лугини — Білокоровичі — Олевськ;
• Коростень — Овруч — Бережесть — Виступовичі
• Коростень — Овруч — Велідники

На цих напрямках також діють регулярні автобусні маршрути, які вирушають від залізничного вокзалу та автовокзалу^[13].

Північною околицею міста пролягає автошлях міжнародного сполучення E323.

З Києва до Коростеня маршрутні автобуси вирушають від станції метро «Академмістечко», а приміські поїзди — від приміських платформ вокзалу станції Київ-Пасажирський, що також мають зупинку на проміжній станції Святошин. Частина приміських електропоїздів прямує скороченим маршрутом від Борщагівки або Святошина. До Житомира поїзди та маршрутні автобуси вирушають від центральної автовокзалу та залізничного вокзалу.

Міський громадський транспорт представлений маршрутним таксі. У місті діє декілька служб таксі, як місцеві («Люкс», «Універсал»), так і міжміський перевізник ТОВ «Автосвіт».

Охорону здоров'я в місті Коростені здійснюють такі медичні заклади^[14][15]:

• Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Коростенської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємтсво «Коростенська центральна міська лікарня» Коростенської міської ради;
• КДЦ Коростенської центральної міської лікарні;
• КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ушомирської сільської ради;
• КНП «Коростенська центральна районна лікарня» Ушомирської сільської ради;
• Комунальна установа «Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці» Житомирської обласної ради в місті Коростень;
• Клініка, дружня до молоді (КДМ);
• Коростенський районний відділ ДУ «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України»;
• КНП «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради;
• Філія відділення гемодіалізу (м. Коростень) КНП «Обласна клінічна лікарня імені О. Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради;
• Судмедекспертиза міста Коростень;
• Заклад «Будинок сестринського догляду» міста Коростень;
• Житомирська обласна організація «Лікарняна каса».

Медичні центри

• медичний центр «Експерт Медіа»;
• медичний центр «Діамед Vita»;
• медичний центр «Медімпульс»;
• медичний центр «Андрімед»;
• медичний центр «Мікрохірургія ока»;
• центр слуху та мовлення «Фонема»;
• клініка «ЗІР ПЛЮС».

Лабораторні установи

• медична лабораторія «INVIVO»;
• медична лабораторія «СІНЕВО»;
• медична лабораторія «Нова діагностика».

Стоматологія

• стоматологічне відділення КДЦ КНП «КМЛ КМР»;
• стоматологія Люсюк В. В.;
• стоматологія «Dr. Prokopenko»;
• стоматологія «Інтермед»;
• стоматологія «Престиж»;
• стоматологія «Vita Dent»;
• стоматологія «Нікодент»;
• стоматологія «Майстерня посмішок»;
• стоматологія «Nevmerzhyts'kyy I.H.»;
• стоматологія «Аполонія».

Місто не має внутрішнього поділу на адміністративні райони. Проте в межах міста існує чимало мікрорайонів, частина з яких є колишніми селами, які приєднані до складу міста.

Мікрорайони Коростеня: Бровар (інша назва — Древлянський), Військове містечко, Вокзал, Житомирське, Київський масив, Ковельський парк, Коростень-Подільський, Мирний (інша назва — Щебзавод), Південний Пост, Пашини, Цегельний, Черемушки, Чигирі, Чолівка.

У жовтні 2020 року, в ході децентралізації, до Коростенської міської громади було об'єднано 43 населені пункти, а місто Коростень набуло статусу адміністративного центру громади.

У Коростені діє розгалужена система навчальних закладів — як дошкільних, середніх загальноосвітніх (шкільних) до позашкільних, так і професійних І–ІІІ рівнів акредитації^[16].

У міській громаді діє 20 закладів дошкільної освіти, 2 центри розвитку дитини, 29 закладів загальної середньої освіти.

Позашкільними навчальними закладами Коростеня є:

• художня школа, школа мистецтв (див. розділ «Культура»);
• дві дитячо-юнацькі спортивні школи (див. розділ «Спорт»);
• центр дитячої та юнацької творчості.

Професійну освіту та підготовку для отримання надалі вищої освіти можна отримати в навчальних закладах І—ІІ рівнів акредитації Коростеня:

• приватний вищий навчальний заклад Товариства Сприяння Обороні України «Коростенський технічний коледж»  — спеціалізація закладу: обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів; обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж; бухгалтерський облік;
• Професійно-технічне училище № 16  — спеціальності, які отримують після закінчення: електрозварник ручного зварювання, токар, слюсар механічно-складальних робіт, електромонтер з ремонту і обслуговуванню електроустаткування, машиніст крана (кранівник), слюсар з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, кравець.

У Коростені розвиваються як періодичні друковані видання, так і радіомовлення та телебачення^[17][18].

Періодичні друковані видання

• громадсько-політичний тижневик «Іскоростень»  — газета нагороджена дипломом міжнародного рейтингу «Золота Фортуна»;
• діловий рекламно-інформаційний тижневик «Приватна Газета»;
• благодійна вільна газета «Вечірній Коростень»  — видається від 14 жовтня 1991 року;
• громадсько-політична газета Коростенщини «Древлянський край»;
• інформаційно-політичний тижневик Коростенщини «Нова доба».

FM-радіостанції

Телебачення

• Творче об'єднання «Коростень-Медіа».

Культурне життя Коростеня багате й різноманітне — в місті функціонують численні заклади культури, у тому числі клубного типу, кінотеатр, декілька музеїв, бібліотеки; відомими і популярними є міські свята і фестивалі, що на постійній основі відбуваються в Коростені^[19].

Клуби, кіно, мистецтво

Заклади клубного типу міста Коростень:

• Міський будинок культури  — найбільший осередок культурного життя міста; при ньому діють численні гуртки: театральний, вокальний, танцювальний, хореографічний, вокально-інструментальний, літературно-мистецька студія, клуб авторської пісні, клуби за інтересами філателістів та нумізматів;
• Будинок науки та техніки  — працюють вокальні й танцювальні гуртки;
• Будинок культури УВП УТОС  — у закладі діють вокальні, інструментальні, танцювальні й театральні гуртки, спортивні секції.

Мистецькі заклади в Коростені:

• Коростенська міська художня школа  — була відкрита 1983 року, за 25 років свідоцтва про закінчення школи отримали 307 учнів, відбулося 19 випусків^[20];
• Коростенська міська школа мистецтв імені А. Білошицького  — працюють відділи: народний, духовий, струнно-смичковий, фортепіанний; класи: сольного співу, хореографії, електроклавішні;
• виставкова зала місцевого краєзнавчого музею.

Музеї

У Коростені діє низка музейних закладів і музейних кімнат^[21]:

• Коростенський краєзнавчий музей  — найбільше зібрання матеріалів з природи, історії, етнографії та культури Коростенщини (загалом понад 25 тис. експонатів основного фонду); діють 3 відділи: «Природа», «Історія», виставкова зала, загалом 8 залів на 2 поверхах;
• Військово-історичний комплекс «Скеля»;
• Кімната-музей Анатолія Білошицького — 16 квітня 2008 року в міській школі мистецтв імені Анатолія Білошицького відкрито шкільний музей, у якому розміщені матеріали та експонати, які відображають історію та творчу діяльність школи, життєвий та творчий шлях видатного композитора, баяніста, диригента, коростенця Анатолія Білошицького^[22];
• музей ВАТ «Хіммаш»;
• музей локомотивного депо залізничної станції «Коростень»;
• кімната-музей Коростенського міського ліцею № 7, присвячена Другій світовій війні;
• етнографічна кімната Коростенського міського ліцею № 5.

Бібліотеки

У Коростені діє міська централізована бібліотечна система (ЦБС) та низка інших бібліотек^[23]:

• у структуру централізованої бібліотечної системи міста Коростеня входять Центральна бібліотека та 8 бібліотек-філій. Станом на 1 січня 2008 року бібліотечний фонд ЦБС налічував 284 056 примірників друкованих видань. 2007 року бібліотеки міста відвідали майже 20 тисяч користувачів^[24];
• решта бібліотек представлені районною, технічною та деякими відомчими (ВАТ «Хіммаш», ВАТ «Коростеньшляхзалізобетон», відділку Південно-західної залізниці, ПТУ № 16 тощо)^[25].

Парк

• Древлянський парк

Фестивалі

Фестиваль Дерунів

Починаючи з 2008 року щороку в другу суботу вересня у міському Древлянському парку культури проходить міжнародний Фестиваль Дерунів.

Під час фестивалю відбуваються змагання з дерунярского триборства. Триборство включає в себе такі конкурси:

• «дерунярський пауерліфтинг» — присідання з двома важкими глеками з дерунами;
• кидання деруна в миску зі сметаною з 5 метрів;
• кидання деруна в конкурента з 5 метрів.

На Фестивалі діє школа дерунярства: досвідчені кухарі вчать усіх охочих готувати деруни.

Головне змагання події — кулінарний конкурс на найсмачніші деруни. Визначає переможця журі. За символічну суму кожен може придбати патент дегустатора і таким чином стати членом журі.

Окрім основної програми на фестивалі, як правило, проводяться різноманітні вікторини, конкурси, дегустація місцевих напоїв, виставки, виступи фольклорних ансамблів^[26].

8 вересня 2018 року відбувся ювілейний 10-й фестиваль.

Літературний фестиваль «Просто на Покрову»

Щороку у місті відбувається всеукраїнський літературний фестиваль «Просто на Покрову».Взяти участь у фестивалі може кожен охочий, оскільки склад претендентів ніяк не обмежується.Переможці фестивалю визначаються в шести номінаціях: «Поезія», «Проза», «Твори для дітей», «Критика і літературознавство», «Гумор і сатира». В окрему номінацію виділена «Дитяча література»: творчість самих дітей (до 16 років). У кожній номінації, після виступів всіх учасників, журі визначає переможців, які одержують премії і цінні призи. Всі номінанти, незалежно від жанру, можуть поборотися за гран-прі.

Ідея журналістів і письменників Валерія Нечипоренка і Віктора Васильчука виявилась напрочуд живучою — і тепер щороку втілюється в життя початківцями і маститими письменниками. Усе починалося у 2000 році, коли на свято Покрови до Коростеня зійшлися письменники і шанувальники літератури з усієї України. Перший фестиваль відбувся просто неба. Слухачі сиділи на траві у коростенському міському парку, а учасники літературного марафону виходили на поміст і презентували свої твори.

З 2007 року фестиваль став всеукраїнським.

З 2008 року в рамках фестивалю починає проходити художня акція «Література свіжого повітря». Ця акція проходить на берегах річки Уж. У акції беруть участь всі охочі та небайдужі до художнього слова. Переможців визначають самі ж учасники. Переможець поза конкурсом бере участь у фінальній частині фестивалю.

Фестиваль проходить під патронатом Національної спілки письменників України та міського голови Коростеня^[27][28].

концерт авторської православної пісні «Утренняя заря».

Пам'ятки

У Коростені на обліку перебувають 40 пам'яток історії, та 6 пам'яток монументального мистецтва, усі — місцевого значення.

Коростень є спортивним містом. За рейтинговими показниками розвитку фізичної культури і спорту Коростень традиційно займає провідні позиції серед міст та районів Житомирської області. Крім того, у місті приділяється увага загальній пропаганді спортивного способу життя, розвивається дитячо-юнацький, любительський і професійний спорт, є певні досягнення коростенських спортсменів, у тому числі і параолімпійців, у масштабах країни і навіть на міжнародному рівні, зокрема серед вихованців Коростенської ДЮСШ — учасник Олімпійських ігʼ0ор 2008 року в Пекіні Михайло Книш, бронзовий призер Кубку Європи з легкої атлетики Олександр Романенко^[29].

Спортивні споруди міста^[30]:

• 2 стадіони: центральний «Спартак», реконструкцію якого завершено у серпні 2019 р.^[31], і «Локомотив»;
• фізкультурно-оздоровчий комплекс;
• 21 спортзал;
• 50 спортивних майданчиків, у тому числі дві зі штучним покриттям.

У місті Коростені працюють 2 дитячо-юнацькі спортивні школи: міська ДЮСШ і ДЮСШ ФСТ «Україна», де є відділення з таких видів спорту, як легка атлетика, волейбол, баскетбол, футбол, настільний теніс, боротьба, бокс, спортивна аеробіка, шахи.

У Коростені працюють спортивні клуби:

• спортивний клуб з хокею на траві «Політехнік» — бере участь у Чемпіонаті України з хокею на траві серед команд вищої ліги; був учасником Міжнародного меморіалу з хокею на траві імені А. Філемоновича (Польща).
• ФК «Коростень» — неодноразовий призер Чемпіонату області, володар Кубку Житомирської області, учасник Чемпіонату України з футболу серед команд Другої ліги сезонів 2007 та 2008 років;
• ФК «ФК „Хіммаш“» — чотирикратний чемпіон Житомирської області, трикратний срібний призер Кубку України серед аматорських команд, срібний призер Чемпіонату області сезонів 2006, 2007 та 2008 років.
• ФК «Мал» — бронзовий призер чемпіонату Житомирської області — 2015 Володар Кубка Житомирської області — 2018

У місті діють клуб боротьби «Вікторія», 3 клуби бойових мистецтв, спортивний клуб з пейнтболу «Планета». На базі нового фізкультурно-оздоровчого комплексу стадіону «Спартак» працюють групи з важкої атлетики, бодибілдингу, аеробної гімнастики, шейпінгу, черлідінгу та йоги. Функціонує тенісний клуб «Коростень».

Православна церква

• Кафедральний собор Різдва Христового
• Свято-Миколаївська церква
• Храм пророка Іллі

Римсько-католицька церква

• Костел блаженого Гонората Козьмінського

Протестантизм

Церква «Благодаті» (Баптизм)

Юдейська релігія

Синагога, відбудована в 1985 р.

Коростень має свою символіку: герб, гімн, прапор, а також «Статут територіальної громади міста Коростеня» — документ, який гарантує всім членам територіальної громади міста право участі у місцевому самоврядуванні.

Герб та прапор Коростеня затверджено 28-ю сесією міської ради IV скликання 23 серпня 2005 року.

Дивіться основні статті: Герб Коростеня та Прапор Коростеня.

Статут територіальної громади міста Коростеня затверджено 33-ю сесією міської ради IV скликання 28 лютого 2006 року.

Гімн міста

• Шарв'є-Шаваньє, Франція
• Бурж, Франція
• Аненій Ной, Молдова
• Поліце, Польща
• Красник, Польща
• Володимир, Україна
• Світловодськ, Україна
• Слов'янськ, Україна
• Слобожанське (Дніпровський район), Україна
• Укмерге, Литва
• Вобаш, штат Індіана, США^[32]

Уродженці міста:

• Абдурахманов Олексій Олегович — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Бабський Сергій Олександрович — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Білошицький Анатолій Васильович — видатний український композитор, диригент, педагог, баяніст;
• Горбенко Світлана Сергіївна (нар. 1985) — майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, чемпіонка Європи, чемпіонка України, призерка чемпіонату Світу, учасниця Паралімпійських ігор 2004 року, бронзова призерка ХІІІ Паралімпійських Ігор 2008 року.
• Кіщук Василь Васильович — український вчений у галузі отоларингологія;
• Коцар Іван Юрійович (1996—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Руслан Квінта — відомий український музичний продюсер, співак, аранжувальник та композитор;
• Козак Семен Антонович — радянський генерал, двічі Герой Радянського Союзу;
• Кляшторний Костянтин Вілійович — джазовий саксофоніст, композитор, продюсер;
• Кутишенко Олексій Васильович (1995—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну з 2022 року;
• Пилянкевич Олександр Миколайович — український матеріалознавець, член-кореспондент АН УРСР;
• Романчук Сергій Михайлович — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни;
• Тичина Ігор Олегович (2001—2022) — снайпер загинув 1 січня 2022 року.
• Ясієвич Володимир Євгенович — український архітектурознавець.
• Почесні громадяни Коростеня
• Категорія:Уродженці Коростеня

• 190026 Іскоростень — астероїд, названий на честь міста^[33].
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

• В. В. Москаленко. Коростень [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Коростень // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Д. С. Вирський. Коростень // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4., стор. 182—183
• Коростень [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 732-733. — 1000 екз.
• Офіційний сайт міста Коростень [Архівовано 28 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Коростень. Туристичний інформатор., Коростень: «Тріада С», 2009 (?)
• Ресурс — Коростень в історії
• Василь Верига. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Облікова картка^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Інтернет-путівник по місту Коростень [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Диво ІсКоростеня // Український тиждень [Архівовано 14 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• В. Скуратівський. Історія стольного града Коростеня // Видавець N.Terletsky. — 1-ше вид. Київ. 2011
• В. Скуратівський. Історія стольного града Коростеня // Видавець N.Terletsky. — 2-ге вид. Київ. 2013 [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Історична довідка та мапа міста Коростень [Архівовано 30 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Коростень — Інформаційно-пізнавальний сайт|Житомирська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
• Новини міста Коростень
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)(укр.)
• Іскоростень. Каталог матеріалів з археології та історії міста: Мапи XVII-XX ст., рукописи археологів, наукові дослідження, періодика, навчальні посібники, інтервью, відео та інші публікації.