Людовик III Анжуйський
Людовик III Анжуйский (25 вересня 1403 — 12 листопада 1434) — старший син Людовика II і Іоланди Арагонської.[2] Після смерті батька у 1417 успадкував Анжу, Прованс та претензії на корону Неаполя.
| Людовик III Анжуйский фр. Louis III d'Anjou | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1417 — 1434 | ||
| Коронація: | Титулярний | |
| Попередник: | Людовік II | |
| Наступник: | Джованна II | |
| ||
| 1417 — 1434 | ||
| Коронація: | Титулярний | |
| Попередник: | Людовік II | |
| Наступник: | Джованна II | |
| ||
| 1417 — 1434 | ||
| Коронація: | Титулярний | |
| Попередник: | Людовік II | |
| Наступник: | Джованна II | |
| Народження: | 25 вересня 1403 Анже, Мен і Луара[1] | |
| Смерть: | 12 листопада 1434 (31 рік) | |
| Причина смерті: | малярія | |
| Країна: | Франція | |
| Рід: | Анжу | |
| Батько: | Людовік II | |
| Мати: | Іоланда Арагонська | |
| Шлюб: | Margaret of Savoy, Duchess of Anjoud[1] | |
У 1420 був визнаний папою Мартіном V (папи були верховними суверенами Неаполя) спадкоємцем бездітної неаполітанської королеви Джованни II і зібрав у Римі велику армію для завоювання Неаполя. Перелякана Джованна II поспішно всиновила та визнала спадкоємцем Альфонса V, короля Арагону та Сицилії. Людовик III був змушений відступити[3].
Але незабаром Джованна II, стривожена тим, що Альфонс V вже веде себе в Неаполі як король, скористалася від'їздом Альфонса в Іспанію і скасувала усиновлення.
Настав зоряний час Анжуйськіх герцогів. У 1423 Джованна II усиновила тепер Людовика III, проголосила його своїм спадкоємцем та герцогом Калабрійським. У наступні роки Людовик III і Джованна вели боротьбу з арагонцями, які періодично поверталися.
Людовик III помер 1434 року, не залишивши дітей. Королева Джованна II, яка пережила його на рік, визнала спадкоємцем Рене Доброго — брата Людовика III.[4]
Примітки
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.infobox
|
