Марк Гоу

Хокейну кар'єру розпочав 1969 року виступами за юніорську команду «Детройт Олімпія». Наймолодший хокеїст-учасник Олімпіади, дебютував на зимових Іграх у шістнядцятирічному віці.^[2] У складі «Торонто Марлборос» здобув Меморіальний кубок.

1974 року був обраний на драфті НХЛ під 25-м загальним номером командою «Бостон Брюїнс». Але професійну кар'єру розпочав у ВХА захищаючи кольори клубу «Х'юстон Аерос». До сезону 1976–77 він грав на позиції захисника але після переїзду команди та зміни назви на «Нью-Інгленд Вейлерс» Марк перейшов на позицію нападника.^[3]

Після припинення свого існування в 1979 чотири команди ВХА перейшли до НХЛ, серед них був і клуб «Гартфорд Вейлерс» кольори якого захищав Марк. Саме в цій команді і виступали разом двоє братів Гоу та батько. Сезон 1980–81 років виявився одним із найкращих для Марка, влітку він був заявлений на Кубок Канади у складі збірної США.

Після травми яку переніс Гоу^[4][5] попросив керівництво «Гартфорд Вейлерс» на зміну команди.^[6][7] Таким чином Марк опинився у команді «Філадельфія Флаєрс».

У складі «Філадельфія Флаєрс» він тричі номінувався на Приз Джеймса Норріса в сезонах 1982–83, 1985–86 та 1986–87 років. У сезоні 1984–85 «Філадельфія Флайєрз» грала у фіналі Кубка Стенлі але поступилась зірковому «Едмонтон Ойлерз» на чолі з Вейном Грецкі, Пол Коффі та Марком Мессьє.

Сезон 1985–86 став одним з найкращих в кар'єрі гравця, він набрав 82 очка, а за рейтингом плюс / мінус в його активі було +85 очок.

Сезон 1986–87 виявився одним з найкращих в історії «Флаєрс». Досить зблансований склад команди, де в лінії захисту окрім Марка грали Бред Маккріммон, а ворота захищав молодий талант голкіпер Рон Гекстолл у лінії нападу Браян Пропп, Рік Токкет та швед Пер-Ерік Еклунд. Вони знову пробились у фінал Кубка Стенлі але поступились в серії з семи матчів «Едмонтон Ойлерс».

Після сезону 1991–92 він на правах вільного агента перейшов до «Детройт Ред-Вінгс», де він і завершив ігрову кар'єру у 1995 році.

Загалом провів 1030 матчів у НХЛ, включаючи 101 гру плей-оф Кубка Стенлі.

Маючи подвійне громодянство виступав за збірну США, на головних турнірах світового хокею провів 19 ігор в її складі. Також у складі збірної Канади брав участь в Суперсерії 1974 року.

Тривалий час Марк Гоу працював у клубі «Детройт Ред-Вінгс», як скаут, саме як останній він отримав Кубок Стенлі 1997, 1998, 2002 та 2008 роках.

• Срібний призер Олімпійських ігор — 1972.
• Володар Кубка Джона Росса Робертсона в складі «Торонто Мальборос» — 1973.
• Володар Меморіального кубка в складі «Торонто Мальборос» — 1974, 1975.
• Володар Кубка Авко в складі «Х'юстон Аерос» — 1974, 1975.
• Друга команда всіх зірок ВХА — 1977.
• Учасник матчу усіх зірок ВХА — 1978.
• Перша команда всіх зірок ВХА — 1979.
• Учасник матчу усіх зірок НХЛ — 1981, 1983, 1986, 1988, 1994.
• Перша команда всіх зірок НХЛ — 1983, 1986, 1987.
• Нагорода Плюс-Мінус — 1986.
• Трофей Лестера Патрика — 2016.

Клубні виступи

Збірна

• Статистика виступів та профіль гравця на NHL.com, Eliteprospects.com, Hockey-Reference.com, Legends of Hockey, The Internet Hockey Database