Медовець бурий

Довжина птаха становить 12-16 см, розмах крил 18-23 см, вага 9-11 г. Самиці дещо менші за самців. Голова, спина, надхвістя і верхні покривні пера хвоста коричневі, крила темно-коричневі. За очима невеликі жовті плямки, на крилах і хвості тьмяні жовтувато-оливкові плямки^[5]. У самців лоб і тім'я темно-коричнево-сірі, потилиця бура. У самиць лоб і тім'я оливково-бурі, як і решта тіла. Молоді птахи схожі на самиць, плями за очима у них невиразні або відсутні. Дзьоб бурого медовця довгий, чорний, вигнутий, пристосований для споживання нектару з глибоких трубчастих квіток^[6]. Під час сезону розмноження внутрішня частина дзьоба у самців чорна, в негніздовий період — жовта. У самиць внутрічшя частина дзьоба завжди жовта, у пташенят — яскраво-жовта.

Бурим медовцям притаманний гучний, мелодійний щебет. Деякі дослідники вважали бурих медовців наймелодійнішими серед усіх медолюбів Австралії^[7][8].

Виділяють чотири підвиди:^[9]

• L. i. nupta (Stresemann, 1912) — острови Ару;
• L. i. melvillensis (Mathews, 1912) — острови Тіві;
• L. i. indistincta (Vigors & Horsfield, 1827) — південь Нової Гвінеї, Острови Торресової протоки, схід Австралії;
• L. i. ocularis (Gould, 1838) — захід, центр і північ Австралії.

Мангрового медовця (Lichmera limbata) деякі дослідники вважають підвидом бурого медовця. Генетичне дослідження 2017 року підтверджує тісний зв'язок між цими видами, які розділилися кілька десятків тисяч років тому^[10].

Бурі медовці широко поширені в Австралії, за винятком південних регіонів^[11]. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, які включають в себе тропічні і мангрові ліси, савани, чагарникові зарості, парки і сади. Бурі медовці сезонно кочують, переміщуючись у місця цвітіння квіткових рослин.

Бурі медовці часто шукають їжу в складі змішаних зграй птахів, до яких можуть входити також рудогорлі мієлєро, чорногорлі медопійчики, тропічні медники і пекторалові медолюби.

Бурі медовці живляться переважно нектаром рослин. Вони віддають перевагу Eucalyptus miniata, банксіям і гревілеям^[12]. Також вони полюють на комах, яких шукають серед листя, а іноді ловлять в польоті або на землі^[13].

Бурі медовці є найбільш активними рано вранці. Найбільш активно вони шукають їжу в перші години після пробудження^[14] Взимку, коли необхідно віднослювати більше енергії, бурі медовці живляться частіше^[15][16].

Початок сезону розмноження бурих медовців різниться в межах ареалу, однак в кожному окремому місці є стабільним. За сприятливих умов бурі медовці можуть гніздитися двічі на рік. Гніздо являє собою невелику глибоку чашу, сплетену з трави і м'якої кори Melaleuca, скріплену павутинням і встелену рослинними волокнами або шерстю. Воно розміщується на дереві, в розвилці гіроки, на висоті понад 2 м над землею. часто біля води, на відстані не менше 20 м від гнізда інших бурих медовців^[17]. Гніздо будує пара птахів.

Яйця бурих медовців білі, іноді коричнюваті або рожевуваті, їхні розміри становлять 17×13 мм. Вони можуть бути поцяткованими червонуватими або коричнюватими плямками. В кладці може бути 2-3 яйця. Лише самиця насиджує яйця, однак самець також допомагає доглядати за пташенятами. Пташенята покидають гніздо на 13-14 день, відсоток виживання пташенят становить 44%.

Гнізда бурих медовців можуть розорити хижі мурахи Oecophylla smaragdina і строкаті куравонги. Бурі медовці часто стають жертвами гніздового паразитизму з боку австралійських кукавок, рудохвостих дідриків і блідих зозуль.

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження.