Монастир Святого Михайла (Гайдельберг)

Будівлі на цьому місці існували ще за часів кельтів. Ця місцевість є найвищою точкою на Гайлігенберзі. Існують докази існування римського святилища під руїнами базиліки, яке, судячи зі знайдених написів на камені, було присвячено Меркурію. Розташування римського храму тепер відмічено кам'яними плитами в підлозі нави.

В VII столітті храм вже використовувався християнами, про що свідчать поховання періоду Меровінгів. Абат Тіотрох з бенедиктинського Лоршського монастиря розширив церкву. Будівля монастиря згадується вже в Лоршському кодексі^[de] 870 року, але немає жодних археологічних доказів її існування в такий ранній період.

У 1023 році абат Регінбальд^[de], пізніше єпископ Шпаєра, перебудував монастир Святого Михайла та базиліку Святого Михайла з використанням елементів Каролінгів. У 1070 році в монастирі було поховано абата Фрідріха фон Гірсау (надгробок у крипті базиліки), що зробило монастир місцем паломництва.

Під час перебудови монастиря був створений водопровід від джерела на Вайсер-Штайні^[de], який замінив обмілівший Біттерсбруннен як найважливіше джерело води на Гайлігенберзі^[1].

У 1094 році на сусідньому Міхельсберзі, південній вершині Гайлігенбергу, був заснований монастир Святого Стефана. Його будівництво було профінансовано спадщиною учасників Першого хрестового походу (1096—1099).

Бенедиктинський період закінчився, коли в 1226 році архієпископ Майнца^[de] зайняв Лоршський монастир. Короткий час обидва монастирі належали цистерціанцям. Потім в них жили премонстранти з монастиря Всіх Святих^[de].

Є археологічні свідоцтва пожежі і подальшої реконструкції монастиря. У 1503 році обвалилась дзвіниця базиліки, що, за згадками, спричинило загибель трьох монахів у спальні. Однак, можливо, це не була головна вежа на схід від церкви, оскільки вона все ще дуже детально зображена на мідній гравюрі Маттеуса Меріана (опублікована в 1654 році, оригінал може датуватися 1619 роком) і на ескізі в Книзі курпфальцьких ескізів^[de] (ймовірно, ще в XVI столітті)^[2]. Невдовзі після цього монахи пішли з монастиря, і в 1537 році монастир вже вважався покинутим.

У рамках секуляризації руїни були передані Гайдельберзькому університету, сенат якого в 1589 році вирішив знести монастирі та продати каміння, щоб запобігти поселенню «натовпу» в руїнах. Як показує гравюра Маттеуса Меріана, це рішення, ймовірно, було виконано лише в обмеженій мірі. Сьогоднішній стан руїн пов'язаний з навколишніми фермерами, особливо з Гандшусгайма, які використовували руїни як кар'єр.

На дві вежі в західній частині комплексу можна піднятися як на оглядові майданчики. З вищої північно-західної вежі висотою близько 14 метрів відкривається вид на долину Рейну.

• Benediktinerpropstei St. Michael auf dem Heiligenberg in der Datenbank Klöster in Baden-Württemberg des Landesarchivs Baden-Württemberg
• Rekonstruktionsmodell der Klosterkirche St. Michael
• 3D-Modell des Michaelsklosters
• Benediktinerpropstei St. Michael auf dem Heiligenberg auf LEO-BW

• Wilhelm Schleuning: Die Michaels-Basilika auf dem heiligen Berg bei Heidelberg. Eine baugeschichtliche Studie. Heidelberg 1887.
• Fritz Trautz: Das untere Neckarland im frühen Mittelalter. Carl Winter Verlag, Heidelberg 1953, S. 110—114.
• Dietrich Lutz: Die Michaelsbasilika auf dem Heiligenberg bei Heidelberg, ein bedrohtes Denkmal. In: Denkmalpflege in Baden-Württemberg. 6. Jahrgang, Heft 1, 1977, S. 34 (Digitalisat).
• Peter Marzolff: Grabungen in St. Michael auf dem Heiligenberg bei Heidelberg. In: Denkmalpflege in Baden-Württemberg. 11. Jahrgang, Heft 3, 1982, S. 129—141 (Digitalisat).
• Peter Marzolff: Die neuen Grabungen in St. Michael auf dem Heiligenberg. In: Forschungen und Berichte der Archäologie des Mittelalters in Baden-Württemberg. Band 8, 1983, S. 57–78.
• Peter Marzolff: St. Michael auf dem Heiligenberg, Stadt Heidelberg. In: Archäologische Ausgrabungen in Baden-Württemberg 1983. Konrad Theiss, Stuttgart 1984, ISBN 3-8062-0386-5, S. 205—211.
• Eckhard Spatz: Das Michaelskloster. Benediktiner auf dem Heiligenberg. Lichtbilderreihe. Hrsg. vom Landratsamt Rhein-Neckar-Kreis, Bildstelle Heidelberg, 1990.
• Bert Burger: Klosterruine St. Michael auf dem Heiligenberg. Beitrag über die Wiedereinwölbung der Westkrypta. In: Stadtteilverein Handschuhsheim e. V. Jahrbuch 2005, Heidelberg 2005, S. 23–27.
• Bert Burger: Klosterruine St. Michael auf dem Heiligenberg. Beginn der Ausgrabungen durch Wilhelm Schleuning 1886. In: Stadtteilverein Handschuhsheim e. V. Jahrbuch 2006, Heidelberg 2006, S. 47–52.
• Landesamt für Denkmalpflege im Regierungspräsidium Stuttgart (Hrsg.): Forschungen zum Heiligenberg bei Heidelberg (= Forschungen und Berichte der Archäologie des Mittelalters in Baden-Württemberg. Band 32). Theiss, Stuttgart 2012, ISBN 978-3-8062-2791-8.