Моріс Принце
Моріс Принце (фр. Maurice Princet, 7 липня 1875 — 23 жовтня 1973)[4] — французький математик і актуарій, який відіграв важливу роль у зародженні кубізму. Був соратником Пабло Пікассо, Гійома Аполлінера, Макса Жакоба, Жан Метсенже та Марселя Дюшана. Він відомий як «le mathématicien du cubisme» («математик кубізму»).[5][6]
| Моріс Принце | |
|---|---|
| Народився | 7 липня 1875 Іньї |
| Помер | 23 жовтня 1973[1][2] (98 років) або 8 квітня 1968[3] (92 роки) |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | математик, Актуарій |
| Знання мов | французька |
| У шлюбі з | Alice Deraind |
Вважається що саме Прінце познайомив кубістів із роботами Анрі Пуанкаре та концепцією «четвертого виміру».[7] Принце звернув увагу Пікассо на книгу Еспрі Жуффре 1903 року «Traité élémentaire de géométrie à quatre dimensions» («Елементарний трактат про геометрію чотирьох вимірів»)[8], яка популяризувала «Науку та гіпотезу» Пуанкаре, в якій Жуффре описав гіперкуби та інші складні многогранники в чотири виміри та зробив їх проекції на двовимірну площину. Етюдники Пікассо для Les Demoiselles d'Avignon ілюструють вплив Жуффре на творчість художника.[9]
У 1907 році дружина Принце покинула його заради Андре Дерена, і він відійшов від кола художників Бато-Лавуар.[10] Але Прінце залишався близьким до Метсенже і брав участь у засіданнях Секції д'Ор у Пюто. Він читав неофіційні лекції цій групі, в якій багато хто був захоплений математичним порядком.[11]
Вплив Прінце на кубістів засвідчено його сучасниками. Моріс де Вламінк писав: «Я був свідком народження кубізму, його зростання та занепаду. Пікассо був акушером, Гійом Аполлінер — акушеркою, Принце — хрещеним батьком»[12] .
У 1910 році Метсенже сказав про нього: «[Пікассо] викладає вільну, рухливу перспективу, з якої той геніальний математик Моріс Принце вивів цілу геометрію».[13] Пізніше Метсенже писав у своїх мемуарах:
«До нас часто приєднувався Моріс Принце. Хоча він був доволі молодим, завдяки своїм знанням математики він вже обіймав важливу посаду у страховій компанії. Але поза межами своєї професії він, саме як митець, концептуалізував математику, як естетик він звертався до n -вимірних простірів. Йому подобалося зацікавлювати художників новими поглядами на простір, що вивчав Шлегель та деякі інші. Йому це вдавалося.»[14]
Луї Воксель саркастично назвав Прінце «батьком кубізму»:
«Прінце довго вивчав неевклідову геометрію і теореми Рімана, про які Глез і Метсенже говорять досить легковажно. Отже, одного разу Прінце зустрів Макса Джейкоба і довірив йому одне чи два зі своїх відкриттів, пов'язаних із четвертим виміром. Жакоб повідомив про це геніальному Пікассо, і Пікассо побачив у цьому можливість нових орнаментальних схем. Пікассо пояснив свої наміри Аполлінеру, який поспішив записати їх у формуляри та кодифікувати. Справа поширювалася і поширювалася. Так народився кубізм, дітище Прінце.»[15]
Дюшан сказав П'єру Кабану: «Ми зовсім не були математиками, але ми дійсно вірили в Прінце».[16]
Див. також
Примітки
J'ai assisté à la naissance du cubisme, à sa croissance, à son déclin. Picasso en fut l'accoucheur, Guillaume Apollinaire la sage-femme, Princet le parrain.in Seckel, Hélène (1994). Anthology of Early Commentary on Les Demoiselles d'Avignon. У William Rubin (ред.). Les Demoiselles d'Avignon. New York: Museum of Modern Art. с. 264. ISBN 0-87070-162-2.
