Міжнародний фонетичний алфавіт

Міжнародний фонетичний алфавіт (MFA); International Phonetic Alphabet; Alphabet phonétique international
Вид	Алфавіт
Період	з 1888
Напрям	Зліва направо
	Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Міжнаро́дний фонети́чний алфа́ві́т (англ. international phonetic alphabet, IPA; фр. alphabet phonétique international, API) або МФА — система знаків для запису транскрипції — фонетичне відображення особливостей творення звуків з усіх мов світу на основі латинського алфавіту. МФА розробила й координує Міжнародна фонетична асоціація.^[1] МФА вживають викладачі іноземних мов і студенти, лінгвісти, логопеди, співаки, актори, словникарі та перекладачі.^[2]^[3]

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фонетичний алфавіт.

Запит «IPA» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Запит «МФА» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

МФА розробили, щоб передавати лише ті мовленнєві особливості, які можна розпізнати в усному мовленні: фонеми, інтонацію, поділ слів і складів.^[1] Щоб передати додаткові особливості мови, зокрема скрегіт зубів, шепелявість, звуки, зумовлені розщепленим піднебінням, використовують додатковий набір символів — розширену МФА.^[2]

Іноді Міжнародна фонетична асоціація додає, видаляє або модифікує абеткові символи. Станом на 2008 рік у МФА визначено 107 окремих букв, 52 діакритичних знаки і 4 просодійні знаки (Список символів Міжнародного фонетичного алфавіту).

Історія

У середині 19 ст. великою популярністю послуговувалася фонотипічна абетка Пітмана, створена спочатку для полегшення англійського правопису, але згодом адаптована до багатьох інших мов. Її можна вважати предтечею МФА.

1886 року група французьких і британських викладачів мов на чолі з французьким лінгвістом Полем Пассі створила товариство, відоме з 1897 року як Міжнародна фонетична асоціація (фр. Association phonétique internationale).^[4] Початковий алфавіт ґрунтовано на запропонованій для англійської мови правописній реформі Romic alphabet^[en], але, щоб зробити його придатним для інших мов, значення символів могли змінювати від мови до мови.^[5] Наприклад, звук [ʃ] (ш) в англійській мові позначали буквою «c», а у французькій — буквою «x».^[4] Проте 1888 року алфавіт зробили однаковим для різних мов, водночас заклавши основу для всіх подальших правлень.^[4]^[6]

Від створення МФА кілька разів переробляли. Після значних змін 1900 і 1932 років МФА залишався незмінним до Кільського з'їзду 1989 року. 1993 року внесли незначну зміну, додавши чотири голосні середнього ряду середнього підняття^[2] і скасувавши символи глухих імплозивних приголосних.^[7] Останню зміну зробили 2005 року, додавши символ лабіо-дентального (губно-зубного) одноударного приголосного.^[8] Крім додавання й видалення символів, зміни в МФА переважно полягали у перейменуванні символів і категорій, а також у модифікуванні гарнітур.^[2]

Розширення МФА, створені 1990 року, офіційно визнала Міжнародна асоціація клінічної фонетики та лінгвістики 1994 року.^[9]

Приголосні

Легеневі (пульмонічні)

Докладніше: Приголосний звук

Легеневі приголосні утворені внаслідок перепони в гортані або роті й одночасного або дальшого виштовхування повітря з легенів. Легеневі приголосні переважають у МФА та мові людей.^[10] Усі приголосні української мови — легеневі.

У таблиці легеневих приголосних, у якій переважають приголосні, рядки позначають спосіб творення, тобто як приголосний утворено, а стовпці позначають місце творення, тобто де в голосовому тракті утворено цей приголосний. Основна таблиця містить лише приголосні з одним місцем творення.

Місце →	Губні					Передньоязикові										Дорсальні					Ларингальні
Спосіб ↓	Губно-губні		Губно-зубні		Язиково-губні		Зубні		Ясенні		Заясенні		Ретрофлексні		Середньопіднебінні		Задньоязикові		Увулярні		Фарингальні/епіглотальні		Гортанні
Носові	m̥	m		ɱ		n̼			n̥	n			ɳ̊	ɳ	ɲ̊	ɲ	ŋ̊	ŋ	ɴ̥	ɴ
Проривні	p	b	p̪	b̪	t̼	d̼			t	d			ʈ	ɖ	c	ɟ	k	ɡ	q	ɢ	ʡ		ʔ
Сибілянтні африкати									ts	dz	t̠ʃ	d̠ʒ	tʂ	dʐ	tɕ	dʑ
Несибілянтні африкати	pɸ	bβ	p̪f	b̪v			t̪θ	d̪ð	tɹ̝̊	dɹ̝	t̠ɹ̠̊˔	d̠ɹ̠˔			cç	ɟʝ	kx	ɡɣ	qχ	ɢʁ	ʡʜ	ʡʢ	ʔh
Сибілянтні фрикативи									s	z	ʃ	ʒ	ʂ	ʐ	ɕ	ʑ
Несибілянтні фрикативи	ɸ	β	f	v	θ̼	ð̼	θ	ð	θ̠	ð̠	ɹ̠̊˔	ɹ̠˔	ɻ̊˔	ɻ˔	ç	ʝ	x	ɣ	χ	ʁ	ħ	ʕ	h	ɦ
Апроксиманти		β̞		ʋ						ɹ				ɻ		j		ɰ						ʔ̞
Одноударні		ⱱ̟		ⱱ		ɾ̼			ɾ̥	ɾ			ɽ̊	ɽ						ɢ̆		ʡ̆
Дрижачі	ʙ̥	ʙ							r̥	r			ɽ̊r̥	ɽr					ʀ̥	ʀ	ʜ	ʢ
Бокові африкати									tɬ	dɮ			tꞎ	d𝼅	c𝼆	ɟʎ̝	k𝼄	ɡʟ̝
Бокові фрикативи									ɬ	ɮ			ꞎ	𝼅	𝼆	ʎ̝	𝼄	ʟ̝
Бокові апроксиманти										l				ɭ		ʎ		ʟ		ʟ̠
Бокові одноударні									ɺ̥	ɺ			𝼈̥	𝼈		ʎ̆		ʟ̆

[ɧ] визнають як «одночасний [ʃ] і [x]». Однак про це ще сперечаються.
[ɧ̬] визнають як «одночасний [ʒ] і [ɣ]». Однак про це ще сперечаються.

Нелегеневі (непульмонічні)

		Г	ГЗ	З	Я	ЗЯ	РФ	СП	ЗЯ	У	Г
Абруптивні	Проривні	pʼ			tʼ		ʈʼ	cʼ	kʼ	qʼ	ʡʼ
	Африкати		p̪fʼ	t̪θʼ	tsʼ	t̠ʃʼ	tʂʼ		kxʼ	qχʼ
	Фрикативні	ɸʼ	fʼ	θʼ	sʼ	ʃʼ	ʂʼ	ɕʼ	xʼ	χʼ
	Бокові африкати				tɬʼ			c𝼆ʼ	k𝼄ʼ
	Бокові фрикативні				ɬʼ
Кліки (Верхні — заязичні; нижні — увулярні)	Без придиху^[en]	kʘ qʘ		kǀ qǀ	kǃ qǃ		k𝼊 q𝼊	kǂ qǂ
	Дзвінкі	ɡʘ ɢʘ		ɡǀ ɢǀ	ɡǃ ɢǃ		ɡ𝼊 ɢ𝼊	ɡǂ ɢǂ
	Назальні	ŋʘ ɴʘ		ŋǀ ɴǀ	ŋǃ ɴǃ		ŋ𝼊 ɴ𝼊	ŋǂ ɴǂ	ʞ
	Бокові без придиху				kǁ qǁ
	Дзвінкі бокові				ɡǁ ɢǁ
	Носові бокові				ŋǁ ɴǁ
Імплозивні	Дзвінкі	ɓ			ɗ		ᶑ	ʄ	ɠ	ʛ
Імплозивні	Глухі	ɓ̥			ɗ̥		ᶑ̊	ʄ̊	ɠ̊	ʛ̥

Голосні

[ р• о]

Передні

Н. передні

Середні

Н. задні

Задні

Високі

i • y

ɨ • ʉ

ɯ • u

ɪ ʏ

ʊ

e • ø

ɘ • ɵ

ɤ • o

ə

ɛ • œ

ɜ • ɞ

ʌ • ɔ

æ

ɐ

a • ɶ

ɑ • ɒ

Н. високі

Високо-сер.

Середні

Низько-сер.

Н. низькі

Низькі

Примітки:

Якщо символи стоять у парі, то правий з них — огублений голосний, те саме стосується й [ʊ]. Усі інші голосні — неогублені.
[ɶ] не підтверджений як окрема фонема в жодній з наявних мов.
[a] визнають голосним переднього ряду, але відмінність між голосними переднього й середнього ряду низького піднесення незначна, тому [a] часто використовують, щоб позначити голосний середнього ряду низького піднесення.
[ʊ] і [ɪ] у давніших варіантах МФА записували як [ɷ] і [ɩ] відповідно.

Таблиці англійською мовою

Офіційна таблиця приголосних та голосних станом на 2020 рік.

Докладніше: Таблиця МФА для англійської мови

Звучання та приклади використання наведені у статті Список символів Міжнародного фонетичного алфавіту.

Примітки

Див. також

Українська абетка
Українська фонетика
Транскрипція української мови у міжнародному фонетичному алфавіті
Міжнародний фонетичний алфавіт (англійська мова)

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: International Phonetic Alphabet

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

Search