Ромуальд Міллер

Народився 9 січня 1882 в Лодзі в сім'ї Ромуальда Міллера, залізничника і Флорентини з Матисків. Мав брата Станіслава.^[1] Закінчив місцеву Вищу ремісничу школу. Навчався в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів. Був активістом лівого спрямування. Навчання переривав через арешти, але 1908 року все ж завершив із золотою медаллю. Здобув кваліфікацію інженера-архітектора. Від 1907 року був повітовим інженером у Пйотркові. Переїхав до Лодзі, де 1909 року працював на посаді молодшого міського архітектора. Того ж року отримав дозвіл на приватну практику і відкрив власне бюро на вулиці Зеленій, 14.^[2]

1918 року переїхав до Варшави^[2], де працював в архітектурній секції Варшавської залізничної дирекції. Був одним із двох заступників голови відділу — Броніслава Рогойського (другий заступник Юзеф Волкановський, співробітники Емілія Гіжова і Владислав Квапішевський). Після смерті Рогойського в березні 1921 року очолив секцію.^[3]

Член Польської соціалістичної партії ще з часів навчання в Петербурзі. 1902 року увійшов до складу щойно створеної Білоруської революційної партії.^[4] Член редакції часопису «Architektura i Budownictwo», де опублікував низку статей. Делегований редакцією на Перший польський з'їзд будівельних інженерів у Варшаві 4—5 травня 1934 року.^[5]

Член журі конкурсу проектів виставкового павільйону Інституту пропаганди мистецтва у Варшаві (1931)^[6], на розпланування дільниці Лодзь-Фабрична у Лодзі (1932)^[7], другого конкурсу Банку господарства крайового на проекти малих типових житлових будинків (1933)^[8], проектів будинку управління митниці у Гдині (1934)^[9].

Помер 29 липня 1945 в Отвоцьку. Похований на Алеї заслужених Повонзківського цвинтаря у Варшаві.^[10] Президіум Крайової народної ради за поданням Демократичної партії 11 липня 1946 року відзначив Ромуальда Міллера посмертно Хрестом Грюнвальда II ступеня за конспіративну діяльність під час окупації.^[11]

• Залізничний вокзал у Гдині у формах польського Ренесансу. Пізніше перебудований.^[2]
• Дім Товариства залізничників з театром «Атенеум» у Варшаві. Інтер'єри виконані спільно з Войцехом Ястшембовським.^[12]
• Проект костелу в Лодзі для потреб Лодзької ниткової мануфактури. Не був реалізований через початок Першої світової війни. Пізніше прийнято інший проект авторства Юзефа Кабана.^[13]
• Офіцерське казино у Рембертові. 1923 рік. Співавтор Казімеж Мешкіс. Переобладнання стрихів на житлові приміщення і добудову лекційної зали зроблено за проектом Бруно Зборовського 1930 року.^[14]
• Споруда державної фабрики з виробництва телефонних апаратів та телеграфів у Варшаві (бл. 1931).^[15]
• Дитячий шпиталь на вулиці Литовській у Варшаві (1933—1934).^[2]
• «Дім залізничників» у Львові на нинішній вулиці Федьковича, 54/56. Споруджував у 1929–1937 роках Генрик Заремба^[16].
• Інтер'єр виставкового павільйону на EXPO'37.^[17]

Статті

• Miller R. Dom Związku Zawodowego Pracowników Kolejowych Rzeczypospolitej Polskiej // Architektura i Budownictwo. — 1928. — № 6.
• Miller R. W walce o program // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 7.
• Miller R. Przybylski Cz. Na marginesie projektów przyszłego statutu ogólnopolskiej organizacji architektonicznej. — 1932. — № 11.
• Miller R. Referat o stronie konstrukcyjnej domków jednorodzinnych na wystawie «Tani dom własny» w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 2.
• Miller R. Do źródeł plastyki i architektury // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 3.
• Miller R. Narodziny nowego snoba // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 6.
• Miller R. [2-gi konkurs architektoniczny B.G.K. ] // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 2.
• Miller R. Izby // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 4.
• Miller R. Sprawa Placu Marszałka Józefa Piłsudskiego w Warszawie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 7.
• Miller R. «Patria» — pensjonat Kiepury w Krynicy projektu arch. B. Pniewskiego // Architektura i Budownictwo. — 1935. — № 1.

• Miller Romuald // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1966. — T. 7. — S. 329.