Міста Хмельницької області
До складу Хмельницької області входять 13 міст. Найбільшим за населенням є Хмельницький з населенням у 274 452 осіб за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року[1].
Отримати статус міста в України мають право населені пункти, які мають населення понад 10 000 осіб. Цей статус мають чимало міст, які не задовольняють цій вимозі, виходячи з їхнього історичного, економічного або географічного значення. До міської території часто входять прилеглі поселення, які становлять з ним єдину соціальну, економічну та історичну спільність[2].
У списку показані міста Хмельницької області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1% від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області.
Міста України до 2020 року мали обласне та районне значення[2]. Обласне значення мали 6 міст: Кам'янець-Подільський, Нетішин, Славута, Старокостянтинів, Хмельницький та Шепетівка. Районного значення 7 міст: Волочиськ, Городок, Деражня, Дунаївці, Ізяслав, Красилів і Полонне.
Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 року усі міста в Україні (в тому числі обласні центри, і міста обласного значення) включені до складу районів[3].
Адміністративне значення та історичні дані
Населення
| Місто | Площа (км²) | Населення (за роками перепису та державної статистики) | Рідна мова (2001)[4] | |
|---|---|---|---|---|
| 2001[5] | 2022[6] | |||
| Волочиськ | … | 20 958 | 18 295 | українська — 98,01 % російська — 1,71 % |
| Городок | 31,32[7] | 17 746 | 15 633 | українська — 97,10 % польська — 1,39 % російська — 1,34 % |
| Деражня | 16,20[8] | 10 446 | 9772 | українська — 97,59 % російська — 1,76 % |
| Дунаївці | 13,04[9] | 16 448 | 15 707 | українська — 97,01 % російська — 2,77 % |
| Ізяслав | 14,63[10] | 18 444 | 15 996 | українська — 92,60 % російська — 2,77 % |
| Кам'янець-Подільський | 27,87[11] | 99 610 | 96 896 | українська — 91,22 % російська — 7,08 % |
| Красилів | … | 20 580 | 18 356 | українська — 96,94 % російська — 2,78 % |
| Нетішин | 24,67[12] | 34 340 | 36 492 | українська — 87,66 % російська — 11,41 % |
| Полонне | … | 23 211 | 20 172 | українська — 98,04 % російська — 1,62 % |
| Славута | 22,50[13] | 34 358 | 34 918 | українська — 92,34 % російська — 7,23 % |
| Старокостянтинів | 35,42[14] | 37 199 | 33 921 | українська — 92,01 % російська — 7,46 % |
| Хмельницький | 93,05[15] | 253 994 | 274 452 | українська — 88,39 % російська — 10,36 % |
| Шепетівка | … | 48 212 | 40 299 | українська — 93,46 % російська — 5,69 % |
Інші дані
| Назва | Герб | Прапор | Зображення | Міський голова[16] | |
|---|---|---|---|---|---|
| Волочиськ |  |  | Черниченко Костянтин Володимирович | ||
| Городок |  |  | Андрійчук Неоніла Вячеславівна | ||
| Деражня | .PNG) |  | Ковпак Андрій Миколайович | ||
| Дунаївці |  |  | Заяць Веліна Владиславівна | ||
| Ізяслав |  |  | Шлегель Сергій Вадимович | ||
| Кам'янець-Подільський |  |  | Посітко Михайло Володимирович | ||
| Красилів |  |  | Островська Ніла Василівна | ||
| Нетішин |  |  | Супрунюк Олександр Олексійович | ||
| Полонне |  |  | Скримський Франц Францович | ||
| Славута |  |  | Сидор Василь Богданович | ||
| Старокостянтинів |  |  | Мельничук Микола Степанович | ||
| Хмельницький |  |  | Симчишин Олександр Сергійович | ||
| Шепетівка |  |  | Бузиль Віталій Володимирович |
Історія
За часів Речі Посполитої низка міст мала магдебурзьке право: Кам'янець-Подільський (1374), Ярмолинці (1455), Смотрич, Зіньків, Чемерівці, Меджибіж (всі 1448), Черче (1578), Дунаївці (1592, 1605), Фельштин (1584), Чорнокозинці (1578), Летичів (1448, 1537), Чорний Острів (1556), Стара Синява (1543), Шаравка (1588), Підфіліпів (1510), Жванець (1646), Збриж (1646), Сатанів (1641), Миньківці (1637), Пилява (1640), Новий Костянтинів (1600), Деражня (1614), Михалпіль (1605), Шатава (1782), Татариськи (1785), Літнівці (1748), Ляхівці (1583), Новий Заслав (1583), Славута (1633, 1754), Базалія (1578, 1631), Ямпіль (1578), Ожигівці, Гриців, Красностав(?), Плоскирів (1566), Тихомель (1616), Красилів (1517), Теофіполь(1420?, 1719), Судилків(?), Гусятин, Бакота (1448), Тинна, Полонне, (Старо)Костянтинів (1561), Оринин (XV ст.), Ходорівці (1510), Талафусів (Куманів), Залісці, Малиничі (1557), Маків (1746), Кузьмин (1517) тощо.
У Російській імперії містами були Ушиця (Стара), Грудек, Зіньків, Летичів, Проскурів, Старокостянтинів, Базалія, Ямпіль, Лабунь, Кам'янець-Подільський.
Джерела
Примітки
Джерела
- Законодавство
- Верховна Рада Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X. — 1981. Архівовано з джерела 12 травня 2021.
- Першоджерела
- Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. — Київ, 2022. — С. 43—44. — 83 с.
- До уваги представників політичних партій та їх місцевих організацій! // ЦВК України. — 2020. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Хмельницька область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Хмельницька область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
| Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії. |
