Наталья Коррейя
Ната́лья де Оліве́йра Корре́йя (порт. Natália de Oliveira Correia, *13 вересня 1923, Фажан-ді-Байшу, Сан-Мігел — 16 березня 1993, Лісабон)— португальська письменниця і поетеса; політична діячка в галузі культури, захисту прав людини і прав жінок. Авторка гімну Азорських островів.
| Наталья Коррейя | |
|---|---|
| порт. Natália de Oliveira Correia | |
 | |
| Народилася | 13 вересня 1923[1][2][3] Fajã de Baixod, Понта-Делгада, Азорські острови, Португалія |
| Померла | 16 березня 1993[1][2][…] (69 років) Лісабон, Португалія[1] ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Q9656781? |
| Країна |  Португалія |
| Діяльність | поетка, журналістка, письменниця, есеїстка, політична діячка |
| Галузь | поезія і есей |
| Знання мов | португальська |
| Посада | member of the Assembly of the Republicd, member of the Assembly of the Republicd і member of the Assembly of the Republicd |
| Партія | Democratic Renewal Partyd |
| Мати | Ana Mariad[4] |
| Нагороди |   |
З життя і творчості
Народилась на найбільшому острові Азорського архіпелагу. З матір'ю переїхала до Лісабона (батько емігрував до Бразилії), де продовжила навчання. Швидко зацікавилась літературою і літературним процесом.
Коло професійних зацікавлень Натальї Коррейї сягало різних сфер культури і жанрів: від поезії до романтики, від театру до есея.
Активно спрівпрацювала з низкою португальських і зарубіжних видань, упорядковувала знакові для свого часу антології, зокрема еротичної прози. Паралельно керувала популярним й найавторитетнішим свого часу видавництвом «Аркадія» (Editora Arcádia).
Впродовж 1950-х і 1960-х років у її лісабонському домі збирались видатні діячі португальської та міжнародної культури, мистецтва, письменництва й опозиційної політики. Починаючи з 1971 року ці зустрічі відбувались у барі Botequim.
Обиралась членкинею Асамблеї Республіки (1980—1991).
Разом з Жозе Сарамаго (лауреат Нобелівської премії з літератури, 1998), Армінду Магальяйншем, Мануелом да Фонсекою та Урбано Таварес Родрігесом була у 1992 році однією з засновниць Національного фронту захисту культури (НФЗК).
Наталья Коррейя відзначалась енергійним і суперечливим характером, вільним від соціальних упереджень, що яскраво відобразилось на її письмі.
Померла від інфаркту міокарда.
Твори письменниці перекладені декількома мовами. На честь Н. Коррейї названа одна з лісабонських бібліотек.
Бібліографія
Примітки
Посилання
- Наталья Коррейя на Portal da Literatura [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Наталья Коррейя на RTP [Архівовано 27 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Аналіз текстів Натальї Коррейї [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Наталья Коррейя в міжнародній базі письменників VRE [Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.]
