Наумчик Сергій Йосипович
Сергій Йо́сипович Нау́мчик (біл. Сярге́й Іосіфавіч Наву́мчык; нар. 15 грудня 1961, Постави, Вітебська область) — білоруський журналіст і політик.
Наумчик Сергій Йосипович | |
---|---|
біл. Сяргей Іосіфавіч Навумчык | |
Народився | 15 грудня 1961 (62 роки) Постави, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
Країна | Білорусь |
Діяльність | журналіст, політик, публіцист |
Галузь | журналістика[1], публіцистика[1] і політика[1] |
Alma mater | Інститут журналістики БДУ |
Знання мов | білоруська[1] і російська[1] |
Посада | член Ради Республіки Національних зборів Білорусіd і member of the 12th convocation of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSRd |
Партія | Білоруський народний фронт |
Нагороди | |
Життєпис
Народився у Поставах у сім'ї секретаря Вітебського обкому партії. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету, служив у армії. Брав участь у самвидаві. У 1990—1996 роках — депутат Верховної Ради Білорусі, координатор парламентської Опозиції БНФ, член Конституційної Комісії та парламентської Комісії з питань ЗМІ та прав людини. Очолював інформаційне агентство «Павет».
Брав участь у голодуванні депутатів Опозиції БНФ на знак протесту проти ініційованого президентом Лукашенком референдуму про зміну державної символіки, ліквідацію статусу білоруської мови як єдиної державної, права президента розпускати парламент та інтеграцію з Росією[2]. У ніч на 12 квітня 1995 року депутатів було побито підрозділом спецвійськ у залі засідань парламенту.
У 1996 році емігрував із Білорусі. Існує версія про те, що командувач прикордонних військ Республіки Білорусь видав розпорядження затримати його у разі в'їзду на територію Білорусі (газета «Свобода», 12 травня 1996 року). У серпні 1996 року отримав політичний притулок в США.
З 1997 року заступник Голови Ради БНР.[3] Член Білоруського ПЕН-центру. Працівник Радіо Свобода з 1990 по 2024 роки[4].
Лукашенківський режим визнав акаунти Наумчика у соцмережах «екстремістськими матеріалами»[5][6].
Напередодні 90-ї річниці БНР вийшов документальний фільм «Дзень Волі» режисерів Юрія Хащавацького та Олега Дашкевича та письменника Уладзі́мєра Арло́ва. [7]
Публіцистика
Підготував збірки публіцистики Василя Бикова, мемуари Івонки Сурвілли (обидві книги серії «Бібліотека свободи. XXI століття» вийшли у двох виданнях), Світлани Алексієвич, книги репортажів про Олеся Біляцького та Станіслава Шушкевича[5].
Бібліографія
- Сем гадоў Адраджэньня, альбо фрагмэнты найноўшай беларускай гісторыі (1988—1995). — Варшава — Прага: Беларускія Ведамасьці, «Člověk v tisni», 2006. ISBN 80-86961-11-7