Обсерваторія Стамбульського університету
Обсерваторія Стамбульського університету (тур. İstanbul Üniversitesi Gözlemevi) або Стамбульська університетська обсерваторія наукових досліджень і прикладний центр — астрономічна обсерваторія, відкрита в 1936 році на кафедрі астрономії і космічних наук, створеній за 3 роки до того на факультеті природничих наук Стамбульського університету. Обсерваторія розташована поряд із вежею Беязит у головному кампусі університету на площі Беязит у Стамбулі. На даху будівлі розташовано 2 круглих обертових куполи[1].
 | |
41°00′45″ пн. ш. 28°57′56″ сх. д. / 41.0125000000277780° пн. ш. 28.96555556002777720° сх. д. 28°57′56″ сх. д. / 41.0125000000277780° пн. ш. 28.96555556002777720° сх. д. | |
| Країна |  Туреччина |
| Розташування | Стамбул |
| Код | 080 |
| Висота | 50 м |
| Сайт: | istanbul.edu.tr/merkezler/gozlemevi/ |
  Обсерваторія Стамбульського університету Обсерваторія Стамбульського університету (Туреччина) | |
 | |
 Обсерваторія Стамбульського університету у Вікісховищі | |
Історія
Незабаром після заснування факультету природничих наук Стамбульського університету в 1933 році німецького астронома Ервіна Фінлей-Фройндліха[en] запросили очолити кафедру астрономії. Він запропонував заснувати обсерваторію. Будівлю обсерваторії з куполом спроєктував архітектор Аріф Хікмет Холтай. Будівля була закладена в грудні 1935 року. Будівництво велось під куравництвом Екрема Хаккі Айверді і було завершено за шість місяців. Влітку 1936 року обсерваторія була готова до використання[2].
Як основний інструмент обсерваторії 11 грудня 1935 року був замовлений астрограф компанії Carl Zeiss Jena. Інструмент прибув до Стамбула в розібраному вигляді 25 вересня 1936 року, був зібраний і встановлений у куполі обсерваторії. Спостереження на установці почалися восени 1936 року. Це була сучасна обсерваторія Туреччини[3].
Забруднення повітря та світлове забруднення в центрі Стамбула, де розташована обсерваторія, тепер унеможливлюють проведення нічних спостережень. Для проведення досліджень нічного неба кафедра ініціювала створення обсерваторії Улупинар, який був реалізований у 2002 році[4].
Директори обсерваторії
- 1990—1991 — Камуран Авджиоглу
- 1991—1997 — Дурсун Кочер
- 1997—2007 — Тюркері Озкан
- 2007—2009 — Хюсейин Ментеше
- з 2009 — Талат Сайгач
Інструменти обсерваторії
- Астрограф Цейсс (D = 30 см, F = 1,5 м, 1936 рік)
- Сонячний рефрактор (D = 13 см, F = 2 м, 1945 рік), застосовується для замальовок сонячних плям на диску діаметром 25 см
- Хромосферний рефрактор з фільтром Ліо (D = 12 см, F = 2,32 м, 1956 рік)
- Кварцові годинники для контролю годинникових механізмів телескопів
- MEADE LX200 12" (D = 30 см, F = 3 м)
Робочі групи
- Змінні зорі
- Багатокольорова фотометрія і галактична структура
- Сонце
- Космологія
- Атмосфери зір
- Астрофізика високих енергій
Див. також
Примітки
Посилання
- Офіційна сторінка обсерваторії [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Історія обсерваторії [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Опис інструментів [Архівовано 12 липня 2007 у Wayback Machine.]
- Детальний опис історії обсерваторії з фото [Архівовано 11 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Обсерваторія на картах Google
- Фотографія обсерваторії з невеликим описом[недоступне посилання]
Публікації спостережень в Центрі малих планет:
