Потуржин
Потуржин[2][3] (інколи Поторжин[2], Потурчин[4], Потурин[5], пол. Poturzyn) — село у Польщі, у ґміні Телятин Томашівського повіту Люблінського воєводства[6]. Населення — 591 особа (2011[1]).
Село Координати 50°34′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.950° сх. д. 23°57′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.950° сх. д.
|
Історія
1531 року вперше згадується православна церква в селі[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[7]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1814 вірян[5]. У другій половині XIX століття в селі зведено православну церкву (нині використовується як склад)[5].
Село постраждало під час боїв Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями[8]. Внаслідок бойових дій та російської евакуації влітку 1915 року місцевого українського православного населення вглиб Російської імперії, Потурин був повністю спалений, знищено цукроварню та двір[8].
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 136 будинків та 912 мешканців, з них[9]:
- 432 чоловіки та 480 жінок;
- 696 православних, 133 римо-католики, 83 юдеї;
- 667 українців, 185 поляків, 60 євреїв.
У міжвоєнні 1918—1939 роки польська адміністрація в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[2].
Восени 1939 року, після поразки Польщі і її окупації Німеччиною, у Потуржині змогло відновитися українське життя[3]. У селі діяла школа, мова навчання у якій у 1939 році було змінене з польської на українську[3]. Українці посіли посади у волосному і поштовому уряді, відновив роботу відділ «Рідної Хати», діяла українська недільна школа[3].
У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в селі 28 українців[10]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 647 осіб[11]. 26-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 6 українців[12]. У селі залишилося 117 поляків[12].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][13]:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 298 | 53 | 210 | 35 |
| Жінки | 293 | 52 | 172 | 69 |
| Разом | 591 | 105 | 382 | 104 |
Особистості
Народилися
- Степан Бойко (1901—1930) — український комуністичний діяч.
- Анатолій Занько (1885—1948) — український радянський фахівець у галузі металургії та аналітичної хімії[14].
- Лідія Криницька (1898—1966) — українська радянська актриса, читець, театральний педагог.
- Олег Мазурок (нар. 1937) — український історик.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потуржин
