Рослини

Рослини; Період існування: мезопротерозой — наш час
	Різноманіття рослин
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
(без рангу):	Diaphoretickes
(без рангу):	Архепластиди (Archaeplastida)
Царство:	Рослини (Plantae); sensu Copeland, 1956
Відділи
	Зелені водорості (Chlorophyta); Вищі рослини (Streptophyta);
Вікісховище: Plantae

Росли́ни (Plantae), або зелені рослини (Viridiplantae) — царство живих організмів. Назва Viridiplantae була запропонована у 1981^[1] році, щоб відрізнити представників царства від попереднього визначення рослин, які до того не утворювали монофілетичну групу. Також царство відоме під назвою Chlorobionta^[2] або група Chlorophyta/Embryophyta.^[3] Більшість членів царства були включені до царства Рослини (Plantae) в 1866 Ернстом Геккелем. Представники царства — автотрофні організми, для яких є характерною здатність до фотосинтезу та наявність щільної клітинної оболонки, яка утворена здебільшого целюлозою. Запасною речовиною у рослин є, як правило, крохмаль. Рослини є першою ланкою всіх харчових ланцюжків, так що від них залежить життя тварин. Вони є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при вживанні у їжу.

Терміном «росли́ни» зазвичай називають представників царства Зелені рослини (Viridiplantae), і саме про них ведеться мова в цій статті. Іноді цим терміном називають лише наземні рослини, тобто представників таксона Ембріофіти (Embryophyta).

Вивченням рослин займається ботаніка.

Біологічна класифікація рослин

Царство рослин налічує понад 500 тисяч видів. Усі рослини поділяються на 2 відділи: справжні зелені водорості (Chlorophyta), до яких відносять більшість зелених водоростей, і вищі рослини (Streptophyta), до якого відносять деякі складніші зелені водорості та всі наземні рослини.

Раніше до нижчих рослин відносили також слизовики, гриби, усі водорості (діатомові, бурі, червоні, евгленові тощо), але на початку XXI сторіччя перші дві групи класифіковано до окремого царства — Гриби (Fungi), а систематика решти залишалася невизначеною (incertae sedis), іноді їх включали до царства Найпростіші.

відділ Зелені водорості (Chlorophyta)
- клас Chlorophyceae (наприклад хламідомонада, вольвокс)
- клас Pedinophyceae^[en]
- клас Prasinophyceae^[en]
- клас Trebouxiophyceae (наприклад хлорела)
- клас Ulvophyceae
відділ Вищі рослини (Streptophyta)
- клас Chlorokybophyceae
- клас Klebsormidiophyceae
- клас Mesostigmatophyceae
- клас Zygnemophyceae
- — Streptophytina
  - клас Charophyceae^[5]
  - клас Coleochaetophyceae
  - — Ембріофіти (Embryophyta) (наземні рослини)
    - — Антоцеротофіти (Anthocerotophyta)
    - — Мохи, Бріофіти (Bryophyta)
    - — Печіночники, Маршанціофіти (Marchantiophyta)
    - — Судинні рослини (Tracheophyta)
      - — Плауноподібні, Лікоподіофіти (Lycopodiophyta)
        клас Ізоетопсиди (Isoetopsida)
        клас Плауноподібні, Лікоподіопсиди (Lycopodiopsida)
      - — Euphyllophyta
        — Moniliformopses
        — Насінні (Spermatophyta)
        — Хвойні (Coniferophyta)
        — Гінкгоподібні (Ginkgophyta)
        — Саговникоподібні (Cycadophyta)
        — Гнетоподібні (Gnetophyta)
        — Покритонасінні, Магноліофіти (Magnoliophyta)

Філогенія

Філогенетична кладограма, що відображає родинні зв'язки рослин, за Kenrick and Crane^[6] та Smith et al.^[7]^{[відсутнє в джерелі]}

Prasinophyceae (мікромонади)

Streptobionta

Embryophyta

Stomatophytes

Polysporangiates

Tracheophyta

Eutracheophytes

Euphyllophytina

Lignophyta

	Spermatophyta (насінні рослини)

	Progymnospermophyta †

Pteridophyta

	Pteridopsida (папоротевидні)

	Marattiopsida

	Equisetopsida (хвощевидні)

	Psilotopsida (псилотоподібні)

	Cladoxylopsida †

Lycophytina

	Lycopodiophyta (плауноподібні)

	Zosterophyllophyta †

Rhyniophyta †

Aglaophyton †

Horneophytopsida †

Bryophyta (мохи)

Anthocerotophyta (антоцеротовидні)

Marchantiophyta (печіночники)

Charophyta (харофіти)

Chlorophyta

	Trebouxiophyceae (Pleurastrophyceae)

	Chlorophyceae

Ulvophyceae (ульвофіцієві)

Філогенетична кладограма, запропонована Leliaert et al. 2011^[8], доповнена Silar 2016^[9]^{[відсутнє в джерелі]} та Novíkov & Barabaš-Krasni 2015^[10]^{[відсутнє в джерелі]}:

Chlorobionta

Charophyta (харофіти)

Plasmodesmophyta

Chaetosphaeridiales

Coleochaetophyta

Zygnematophyta

Embryobiotes

Marchantiophyta (печіночники)

Stomatophyta

Bryophyta (мохи)

Anthocerotophyta

Polysporangiophyta

Horneophyta

	Aglaophyta

	Tracheophyta (судинні)

Зелені водорості

Різноманітність

Станом на початок 2010 року за даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) було описано близько 320 тисяч видів рослин^{[джерело?]}, з них близько 280 тисяч видів квіткових, 1 тисяча видів голонасінних, близько 18 тисяч мохоподібних, близько 12 тисяч видів вищих спорових рослин (Плауноподібні, Папоротеподібні, Хвощеподібні)^[11]. Це число постійно збільшується, оскільки відкриваються нові види.

**Різноманітність сучасних рослин**
	Відділи	Українська назва	Число видів
Зелені водорості	Chlorophyta	Хлорофітові водорості^[12]	13 000 — 20 000^[13]
Зелені водорості	Charophyta	Водорості-стрептофіти^[14]	4000—6000^[15]
Мохоподібні	Marchantiophyta	Печіночники	6000—8000^[16]
	Anthocerotophyta	Антоцеротовидні	100—200^[17]
	Bryophyta	Мохи	13 000^[18]
Вищі спорові рослини	Lycopodiophyta	Плауноподібні	1200^[19]
	Pteridophyta	Папоротеподібні	11 000^[19]
	Equisetophyta	Хвощеподібні	15^[20]
Насінні рослини	Cycadophyta	Саговникоподібні	160^[21]
	Ginkgophyta	Гінкгоподібні	1^[22]
	Pinophyta	Хвойні	630^[19]
	Gnetophyta	Гнетові	70^[19]
	Magnoliophyta	Квіткові рослини	281 821^[11]

Галерея

Borassus flabellifer^[en]
Фрукти дерева Palmyra Palm, Borassus flabellifer^[en] (або місцевою мовою Thaati Munjelu) продається на базарі в Guntur, Індія.
Turmeric rhizome
Батат
Pandanus amaryllifolius
Каліфорнійська папая
Рис золотий і рис звичайний
Cymbopogon citratus, лемонграсс, oil grass
Коренеплід pachyrhizus erosus. Сітуґеде, Боґор Східна Ява, Індонезія.
Яблука сорту Фуджі
Sauropus androgynus
Cocos nucifera

Ріст та розвиток

Біорегуляторами є низькомолекулярні продукти вторинного метаболізму рослин. Серед них є природні стимулятори та інгібітори. Фітогормонами є спільними для усіх рослин біорегуляторами. Вони синтезуються у клітинах, які активно діляться, після чого транспортуються до інших органів та тканин, де здійснюють хемічний запуск фізіологічних програм. Молекулярні механізми пов'язані із регуляцією білкового синтезу, активності ферментів й транспорту через біологічні мембрани.

Ауксини є природними сполуками, які стимулюють мітоз, утворення коренів, дихання й синтез білка у рослинах. Представником аксинів є індолоцтова кислота

Гібереліни є тетрациклічними моно-, ди- й трикарбоновими кислотами дитерпеноїдної природи. До їх функцій належать контроль проростання насіння, ріст стебла догори, перехід до цвітіння й розвиток органів квітки. Усі ці функції пов'язані із деградацією DELLA-білків, яка опосередковується рецептором GID1. У зернах ячменю вони змінюють властивості мембран й індукують синтез α-амілази, а у тканинах інших рослин змінюють набори РНК й функціонуючих ферментів.

Абсцизва кислота є інгібітором росту вищих рослин. Вона переводить рослини у стан спокою, викликає в'янення й опад листя та плодів.

Цитокініни є групою регуляторів росту й розвитку рослин, які стимулюють цитокінез. До цієї групи входять N(6)-похідні аденіну - зеатин, кінетин й ізопентеніаладенін.

Примітки

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Рослини

Амілофільні рослини // ВУЕ
Бойко М.Ф. Ботаніка : Систематика несудинних рослин : Навч. посібник. — Ліра-К. — Київ, 2013. — 276 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.

Література

Ріст і розвиток рослин : навч. посіб. / О. І. Терек, О. І. Пацула ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид. центр ЛНУ, 2011. – 328 с. : іл. – Бібліогр.: с. 321-323 (54 назви).
Сабадош І.В. Українські назви рослин: історія, етимологія: монографія. – Ужгород: ПП Мельник М.В., 2019. – 1032 с. ISBN 978-966-9785-30-9

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

Search