Синус ліфтинг (лат. sinus- пазуха, англ. lift — підіймати) або субантральна аугментація — оперативне втручання, яке проводиться для збільшення кісткового об'єму верхньої щелепи, межуючого з гайморовою пазухою з метою подальшого встановлення дентальних (зубних) імплантатів (імплантату) і ортопедичного протезування на них. Ця оперція проводиться виключно в бічних відділах верхньої щелепи.

Суть операції

При недостатній висоті остаточного альвеолярного гребеня (кістки) лікар робить отвір у кістковій тканині або з-боку самого гребеня (крестальний підхід), або з-боку присінку порожнини рота (латеральний підхід). За допомогою спеціальних інструментів відшаровується від кістки мембрана Шнейдерія (Schneiderian membrane), яка вистилає верхньощелепову пазуху. Сформувавши достатній простір, лікар заповнює його кістково-пластичним матеріалом або сумішшю матеріалів, які згодом перетворюються у кісткову тканину пацієнта. Це робиться для того, щоб імплантат краще зафіксувався, адже йому потрібно не менше 6-8 мм.

Причини дефіциту кістки

Приблизно 60-70% пацієнтів (серед клінічних спостережень) мають дефіцит кісткового об'єму альвеолярного гребеня (атрофію) як по ширині, так і по висоті. Причинами цього можуть бути:

  • анатомічні особливості будови;
  • вікові зміни;
  • супутні захворювання;
  • поширення захворювань пародонту;
  • тривале носіння знімних протезних конструкцій;
  • відсутність жувального навантаження внаслідок втрати зубів.

Види

  • відкритий – при товщині (висоті) кістки менше 4 мм;
  • закритий – при товщині (висоті) більше 4 мм;
  • одномоментно із встановленням імплантату;
  • поетаповий.

Закритий синус ліфтинг

Закритий синус ліфтинг є легшим втручанням, який, зазвичай робиться одночасно із встановленням імплантату. Важливо також те, що ця операція є менш травматичною, але більш ризикованою, оскільки це "сліпа" методика. Після адекватного знечулення, у кістковій тканині формують ложе під майбутній імплант, не доходячи до дна пазухи на 1 мм. Потім за допомогою спеціальних інструментів (наприклад, остеотомів) надломлюють кісткове дно верхньощелепової (гайморової) пазухи . На цьому етапі важливо не пошкодити слизову оболонку пазухи, яка в подальшому гратиме роль утримуючого куполу для нарощування кісткової тканини. Через сформований отвір простір заповнюють спеціальними кістковими замінниками чи аутологічним матеріалом. Потім встановлюють сам імплантат і ушивають слизову порожнини рота.

Відкритий синус ліфтинг

Відкритий синус ліфтинг є більш складним і важчим втручанням порівняно із закритим, але дозволяє наростити значно більше кісткової тканини і є більш прогнозованим. Проводиться у тому випадку, коли остаточної висоти альвеолярного гребеня недостатньо для стабілізації імпланту. Під місцевою анестезією роблять розріз слизової оболонки альвеолярного гребеня. Відшаровують слизово-окісний клапоть з метою оголення передньої (вестибулярної, щічної) поверхні верхньощелепової кістки з відповідної сторони. За допомогою спеціального бора або ультразвукової п'єзонасадки роблять "віконце" у кістковій тканині. Через цей отвір відшаровують слизову оболонку (шнейдерівську мембрану, мукоперіост) від кісткової поверхні, формуючи простір для кісткового матеріалу. На цьому етапі також можливо встановити імплантат, якщо залишкова висота і ширина власної кісткової тканини пацієнта це дозволяють. Після заповнення простору кістково-пластичним матеріалом, кісткове "вікно" закривають мембраною, яку можуть фіксувати пінами або не фіксувати. Слизово-окісний клапоть вкладають на місце і наглухо ушивають. В деяких випадках імплантація не може проводитись одночасно із синус-ліфтингом. У такому випадку її проводять через 4-6 місяців.

Протипокази

  • аутоімунні захворювання;
  • захворювання органів і тканин пацієнта в стані декомпенсації;
  • хвороби крові;
  • злоякісні новоутворення, стан після опромінення щелепно-лицевої ділянки;
  • гострий гайморит або загострення хронічного;
  • психічні розлади.

Посилання