Сукач Микола Васильович

Батько — командир зенітної батареї, в 1941 році був поранений. У шпиталі він познайомився з медичною сестрою і одружився з нею. Родина переїхала до Чернігова, де 25 травня 1946 року і народився Микола Сукач^[3]. Майбутній диригент закінчив Чернігівське музичне училище по класу баяна^[4], з 15 років почав виступати як соліст оркестру народних інструментів^[5]. В 1966 році вступив одразу на другий курс Харківської консерваторії, де його творчим наставником був Володимир Подгорний. Диригування навчався у Костянтина Дорошенка^[3].

Після завершення консерваторії в 1969 році повернувся до Чернігова, де став працювати диригентом симфонічного оркестру музичного училища. Але одразу же був призваний до армії, служив у Пскові у десантних військах^[3].

Викладав у Чернігівському музичному училищі, керував оркестром народних інструментів, пізніше — камерним оркестром філармонії^[6].

В кінці 70-х років диригент ледве не загинув. Одного вечора він став свідком чіплянь компанії молодиків до дівчини. Микола Васильович заступився за дівчину, але на зворотному шляху потрапив у засідку і отримав 11 ножових поранень, одне з яких — в серце^[7]. Пережив клінічну смерть, але після реабілітації зумів повернутися до нормального життя. Після того випадку кинув палити та взагалі перестав вживати алкоголь^[8].

Диригенту запропонували очолити столичний оркестр^[5], але він залишився в рідному місті та в 1999 році заснував академічний симфонічний оркестр «Філармонія». З того часу Микола Сукач є його незмінним художнім керівником та головним диригентом.

Одружений (дружина — Олена Петрівна), має двох дочок — Наталію та Марину, та сина Ярослава^[6].

Разом з АСО «Філармонія» Микола Сукач грає симфонії Гайдна, Моцарта, всі симфонії Бетховена, Брамса, Шуберта, Шумана, Брукнера (1-7), Рахманінова, Чайковського, Каліннікова, Бородіна, Борткевича та Скрябіна^[9].

Особливе місце в репертуарі диригента займає Сергій Борткевич^[5]. Саме Микола Васильович разом з нечисленними колегами-ентуазіастами відроджував творчість цього композитора. Чернігівський оркестр став першим, який виконав всі симфонічні твори композитора^[7]. За це відкриття Микола Сукач був двічі номінований на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка^[10].

Він бере участь у спільних проектах з Національним симфонічним оркестром України, Симфонічним оркестром Національної опери України, з Харківським симфонічним оркестром, з Національним одеським філармонічним оркестром і Донецьким симфонічним оркестром^[9].

Микола Сукач є засновником та художнім керівником щорічного міжнародного фестивалю класичної музики «Сіверські музичні вечори». Оркестр під орудою диригента виступав разом з піаністами Миколою Луганським, Вадимом Руденко, Миколою Суком, Олегом Полянським, Борисом Березовським, Антонієм Баришевським, віолончелістом Олександром Князєвим, скрипалями Анатолієм Баженовим, Олександром Семчуком та багатьма іншими виконавцями^[8][3].

Митець виступав в ролі запрошеного диригента в США, Німеччині, Іспанії, Португалії, Хорватії (фестиваль «Істрія»), Росії, Польщі та Білорусі. Виступав у Києві на фестивалі «Літні музичні вечори»^[9].

• Орден «За заслуги» І ступеня (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України^[11]
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (25 червня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально- економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[12]
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (24 листопада 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та активну участь у проведенні Фестивалю мистецтв України^[13]
• Заслужений діяч мистецтв України (22 серпня 1996) — за вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм та з нагоди п'ятої річниці незалежності України^[2]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (23 червня 2003) — за вагомий особистий внесок у збереження української музичної спадщини та високу професійну майстерність^[14]
• Почесний громадянин міста Чернігова (26 травня 2016) — за особливі заслуги перед містом^[15]

• Микола Сукач [Архівовано 3 лютого 2016 у Archive.is] // Music-review Ukraine
• Десантник-диригент // Український тиждень : журнал. — 2009. — № 9 (70) (березень). Архівовано з джерела 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
• Бентя Юлія. Микола Сукач: Я потрібен саме в Чернігові // День : газета. — 2011. — № 117 (липень). Архівовано з джерела 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
• Деркач Андрій. Маестро Микола Сукач, засновник «Сіверських музичних вечорів»: Чернігів — місто меломанів, що живе аристократичним життям // День : газета. — 2009. — № 56 (квітень). Архівовано з джерела 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
• Едемская Вера (4 квітня 2012). Николай Сукач: «Язык музыки не переводится на человеческий…». www.gorod.cn.ua (російською) . Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.