Східна Європа

Концепція Східної Європи як єдиного культурного регіону походить з кінця XVIII століття, з епохи Просвітництва^[1]. У текстах тогочасних західноєвропейських інтелектуалів та мандрівників цей політично й етнічно строкатий регіон уявлявся як великий напівдикий занедбаний край, затиснутий між Європою та Азією, цивілізацією і варварством; в якому багатство знаті сильно контрастує із бідністю інших станів; населення якого має погані манери, живе в нечистоті й холоді^[1].

На початку Холодної війни всі європейські країни, що перебували під впливом СРСР, вважалися східноєвропейськими. Термін Східна Європа мав як політичний, так і географічний характер. Під ці критерії підпадали такі країни: СРСР, Албанія, Болгарія, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія та НДР. Югославія ніколи не була частиною Радянського Блоку, але теж вважалась східноєвропейською країною. Символічним кордоном між західною та східною Європою була Берлінська стіна.

До стереотипів східноєвропейських країн відносять гірші економічні показники, ніж у західноєвропейських країнах. Окремий стереотип пов'язаний з Балканами (Балканський півострів), що містить у собі постійні війни й міжетнічні конфлікти. Як відомо, під час розпаду Югославії на початку 1990-х років відбувалися численні війни.

Після закінчення Холодної Війни в 1989 р. поняття Східна Європа з кожним роком дедалі більше набуває географічного значення. З приєднанням багатьох східноєвропейських країн до Європейського Союзу на них стало поширюватися поняття Центральна Європа. Чітких кордонів між західним, центральним та східними регіонами Європи не існує. Україну у світі вважають східноєвропейською країною, хоча західні регіони країни знаходяться географічно та за культурними критеріями в Центральній Європі: (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська та Чернівецька області).

Переважна більшість мешканців Східної Європи є слов'янами за лінгвістично-етнічним походженням. Їх кількість становить 133,994,386 осіб. Основні неслов'янські народи Східної Європи — албанці, греки, литовці, латиші, естонці, угорці, румуни та молдавани, народи Кавказу, корінні народи Росії. Їхня загальна чисельність — 57,632,507 осіб. Причому майже 39 відсотків (22,305,552 ос.) із них становлять румуни.

*   Росія — 140,468,086

Балкани — півострів, обмежений річкою Дунай на півночі, Адріатичним морем на заході, Середземним морем на півдні і Чорним морем на сході. Належність Балкан до Східної Європи є дискусійною. Існують три основні погляди сегрегації Балкан на Європейському континенті. Перший — це підрегіон Східної Європи. Другий — це окремий регіон. Третій — це лише політично-культурне поняття.

Балканські країни: Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеґовина, Греція, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Чорногорія, Хорватія,Словенія.

• 
  Географічна мапа регіону
• 
  За EuroVoc
• 
  За CIA
• 
  Європейські блоки в «Холодній війні»
• 
  СНД і ГУАМ
• 
     Вільна торгова зона СНД (2013 рік)
• 
  Союзна держава
• 
  Євразійський союз

• 
  Розділ між східним та західним християнством^[2][3]
• 
  Країни за відсотком східних християн
• 
  Країни за відсотком західних християн
• 
  Країни за відсотком протестантів

• Центрально-східна Європа

• Ларі Вулф. Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] / Пер. з англ. Сергія Біленького і Тараса Цимбала. — К.: «Критика», 2009.

• Історія Центрально-Східної Європи / за ред. Л. О. Зашкільняка. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. — 660 с. — ISBN 966-613-037-8
• Центральна і Східна Європа в XV—XVIII століттях: Питання соціально-економічної та політичної історії / ред.: Л. Зашкільняк, М. Крикун; Львів. держ. ун-т ім. І.Франка. Каф. історії слов'ян. країн. — Л., 1998. — 301 c.