Сєвєродонецький тролейбус

Автобусний рух в місті з'явився після Другої світової війни — у 1955 році, з нагоди до 30-тисячної відмітки чисельності населення, і до пуску тролейбуса було відкрито 5 автобусних маршрутів. На міських лініях працювали автобуси стандартної довжини ЗіЛ-155, а на приміські маршрути виходили машини Львівського автобусного заводу ЛАЗ 695Е та ПАЗ-670. Проте вирішення транспортної проблеми шляхом збільшення числа автобусів тодішнє керівництво міста вже не задовольняло з кількох причин. По-перше, екологічна тема вже тоді серйозно враховувалася місцевим партійно-радянським керівництвом. По-друге, повністю завантажений автобус рухався досить повільно, і навіть на невеликому підйомі автобусам ЛіАЗ-158 (з карбюраторним двигуном) було тяжко їх подолати. Відповідно, пасажири витрачали багато часу на проїзд до місця призначення, а для компенсації інтервалів руху, що збільшувалися, були потрібні додаткові машини. Все це змушувало міських керівників порушити питання про впровадження альтернативного типу транспорту  будівництво тролейбусної мережі, що вважали дуже важливим. Крім того, тролейбус міг перевозити більше пасажирів, ніж автобус. Проте у запуску чогось нового була одна перешкода, в умовах колишнього СРСР майже непереборна, — чисельність населення. У 1970 році чисельність населення в Сєвєродонецьку перевищило позначку 90 тисяч осіб.

Восени 1975 року розпочалося будівництво тролейбусного депо. 1978 року надійшли перші 13 тролейбусів.

22 грудня 1978 року відкритий тролейбусний рух в Сєвєродонецьку. Першим став маршрут від вулиці Призаводські (Пивоварова) до Чистого озера, на лінії курсували 5 тролейбусів. З 1979 року тролейбусна мережа динамічно розбудовувалася і помайже охопила все місто. Наприкінці 1979 року на балансі підприємства перебувало 45 тролейбусів ЗіУ-682В [В00], які експлуатувалися за маршрутами № 1 (ВО «АЗОТ» — Чисте озеро) та № 2 (Кільцева — Депо СТУ — ВО «АЗОТ»). У 1980 році був відкритий маршрут № 3 (Льодовий палац — ВО «АЗОТ»).

У 1984 році на балансі депо перебувало вже 66 тролейбусів і був подовжений маршрут № 3 від СПЗ (нові площі) до депо СТУ.

У 1985 році відкритий маршрут № 4 (СПЗ (нові площі) — БК Хіміків). З 1979 по 1985 роки до депо почали надходити тролейбуси ЗіУ-682В. У 1985 році надійшли 10 придбаних нових тролейбусів ЗіУ-682В [В00], проте було списано 6 тролейбусів цієї моделі ЗіУ-682В [В00].

З 1985 по 1986 роки депо поповнилося тролейбусами ЗіУ-682ВОО. У 1985 році відкритий маршрут № 5 (СПЗ (нові площі) — Автовокзал). З 1986 по 1988 роки до депо надійшла ще партія тролейбусів ЗіУ-682В [В00]. У 1986 році відкритий маршрут № 6 (Кільцева — Депо СТУ — ВО «Азот»). З 1989 по 1991 роки почався процес списання тролейбусів ЗіУ-682В. У 1989 році депо поповнилося технічними тролейбусами КТГ-1. У 1989 році один ЗіУ-682В [В00] переданий до Харцизська, і щонайменше три ЗіУ-682В передані до Бахмуту.

Вперше про можливість створення міжміського тролейбусного сполучення Сєвєродонецьк — Лисичанськ порушено питання наприкінці 1980-х років, коли була прийнята перша транспортна схема міжміського тролейбуса. Однак розпочати будівництво вдалося лише у 1990 році. Роботи тривали до 1993 року і були припинені через нестачу коштів, проте частина опор так і залишилися.

З 1989 по 1991 роки депо поповнилося тролейбусами ЗіУ-682ВОА. Станом на 1991 рік на балансі депо перебувало 91 тролейбусів. У 1993 році депо поповнилося 5 новими тролейбусами ЗіУ-682ГОО, які були останніми цієї моделі ЗіУ, що надійшли. У 1993 році депо поповнилося новим тролейбусом ЮМЗ Т1, придбаний для міста Сєвєродонецькою ТЕЦ. У 1993 році ліквідований маршрут № 3, проте подовжений маршрут № 5 (Автовокзал — «ВО Азот»). У 1993—1995 роках списано 10 тролейбусів ЗіУ-682В та КТГ-1. У 1994—1995 роках придбані нові тролейбуси ЮМЗ Т1.

У 2001 році тролейбусам ЗіУ-682ВОО та ЗіУ-682ВОА проведений капітальний ремонт на Білоцерківському авіаремонтному заводі. У 2002 році депо отримало тролейбус ЮМЗ Т2 (1996 року побудови), отриманий з Києва, в якості подарунку перед виборами у Верховну раду України від мера Києва Олександра Омельченка, тролейбус був зовні прикрашений рекламою партії «Єдність», яку тоді очолював мер Києва, це була перша модель ЮМЗ Т2 у місті, до речі і в Києві він теж був перший з моделі ЮМЗ Т2. У 2005 році депо поповнилося новим тролейбусом ЮМЗ Т2, це був перший новий тролейбус в Сєвєродонецьку за 10 років. У 2006 році депо поповнилося двома новими тролейбусами ЮМЗ Т2 та єдиним в Донбасі тролейбусом ЮМЗ Т2.09 (гірська модель). У жовтні 2006 року, після 14 років перерви, депо поповнилося двома новими тролейбусами з РФ. Це були тролейбуси заводу Тролза (колишній — завод імені Урицького) ЗіУ-682Г-016.03. У 2008 році депо отримало два нових тролейбуса з Харкова Дніпро Е187. Це тролейбуси заводу Тролза, але зібрані на Харківському вагонобудівному заводі і з комплектуючих виготовлених на Південному машинобудівному заводі. Так само депо поповнилося з Києва 15 тролейбусами ЮМЗ Т2 з 1997 по 2001 років випуску (28 грудня 2008 року з Києва надійшло 2 тролейбуси ЮМЗ Т2 2000 року випуску, які отримали № 506 та № 507, київські № 524 та № 527 відповідно). Станом на січень 2010 року всього на балансі депо перебувало 45 тролейбусів. Загальна довжина маршрутів становила 81,2 км, на яких налічувалось 89 зупинок.

У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 26 387 тис. осіб, у 2010 році — 22 660 тис. пасажирів.

З 1 березня 2018 року в тролейбусах Сєвєродонецька проїзд була запроваджена система оплатити смартфоном^[3].

20 вересня 2018 року реорганізований тролейбусний маршрут № 4 (8), а маршруту № 8 змінена схема руху від тролейбусного управління до БК «Хіміків».

27 лютого 2022 року в містах Сєвєродонецьку та Лисичанську, що розташовані поруч на протилежних берегах річки Сіверський Донець, тролейбусний рух припинився в ході бойових дій під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну та через безперервні обстріли російських окупантів. Інфраструктура зазнала суттєвих руйнувань внаслідок бойових дій, тому відновлення руху наближчим часом малоймовірне. Тролейбусний рух в Лисичанську тривалий час був на межі закриття, проте останнім часом активно обговорювались різні варіанти об'єднання мереж міст, навіть з долученням сусіднього Рубіжного. Також були здійснені тестові рейси тролейбусного маршруту з використанням автономного ходу від Сєвєродонецька до спільного для двох міст залізничного вокзалу в Лисичанську.

В результаті безперервних обстрілів міста виведено з ладу 80 % контактної мережі. Повністю знищена лінію вулицею Курчатова у Східному мікрорайоні і вулицею Вілесова (лінія до депо). Пошкоджена контактна мережа по Гвардійському проспекту, а також частково по проспектам Центральному та Хіміків. Рухомий склад у депо суттєво постраждав від обстрілів, проте ступінь пошкоджень невідома^[4].

У Сєвєродонецьку була запроваджена система відслідковування тролейбусного руху в режимі онлайн на мапі міста, яку було можливо масштабувати та переміщувати. При натисканні на іконку тролейбуса показувалося: поточна швидкість, час початку поїздки, тривалість часу в дорозі та пройдена відстань. Для зручності маломобільних людей низькопідлогові тролейбуси на мапі позначалися зеленим кольором^[5].

Інформація станом на 12 липня 2017 року^[6].

Модель	Фото	Роки експлуатації	Реєстраційні номери	Загальна кількість	Всього/робочих	Примітки
АКСМ-32100А		2011—2022	401—410	10	10/0
Дніпро Е187		2008—2022	137—138	2	2/0	№ 138 — до 2008 року з Білої Церкви
ЗіУ-682Г-016.03		2006—2022	135—136	2	2/0
ЮМЗ Т2.09		2006—2022	503	1	1/0
ЮМЗ Т1Р (Т2П)		2003—2022	201—203	3	2/0	Усі були перероблені з ЮМЗ Т1
ЮМЗ Т2		2002—2022	501—502, 504—510	9	9/0	№ 501 — до 2002 року; № 506–507 — до 2008 року; № 509–510 — до 2010 року у Києві
ЮМЗ Т1		1993—2011	201—203	3	0/0	Усі були перероблені у ЮМЗ Т1Р (Т2П)
ЗіУ-682Г [Г00]		1991—2013	091, 130, 132—134, б/н (6 шт.)	11	0/0	б/н — з 1991 року у Стаханові
ЗіУ-682В-012 [В0А]		1988—2022	110–111, 113—120, 125—126, 129	13	5/0	№ 125—126, 129 — до 1991 року у Стаханові
ЗіУ-682В10		1985—1989	76—79, 81	5	0/0	№ 76 — з 1989 року у Краматорську; № 77, 79, 81 — з 1989 року у Харцизьку; № 78 — з 1989 року у Бахмуті
ЗіУ-682В [В00]		1984—2022	59, 63, 67—75, 80, 82—87, 089—090, 092—109, 112, 121—124, 127—128, 131	47	5/0	№ 72, 80 — з 1989 у Харцизьку; № 73, 82 — з 1989 у Бахмуті; № 75 — з 1989 року у Краматорську; № 093 — до 1991 року у Стаханові
КТГ-1		1978—2022	ТГ-1, ТГ-3, 555	3	1/0
ЗіУ-682В		1978—2001	01—58, 60—62, 64—66	64	0/0	№ 38, 39 — з 1987 до 1992 роки у Лисичанську

• Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.

• Сєвєродонецький тролейбус на сайті «Міський електротранспорт».
• Рухомий склад тролейбусного депо.