Матвіїв Тарас Тарасович

герой України (посмертно)
(Перенаправлено з Тарас Матвіїв)

Тарас Тарасович Матвіїв (18 лютого 1989, с. В'язівне, Любешівський район (нині — Камінь-Каширський район), Волинська область — 10 липня 2020, поблизу с. Троїцького) — український журналіст, громадський діяч, військовий, на псевдо «Сармат». Герой України (посмертно).

Тарас Матвіїв
Тарас Тарасович Матвіїв
 Лейтенант
(посмертно)
Загальна інформація
Народження 18 лютого 1989(1989-02-18)
с. В'язівне, Любешівський район, Волинська область
Смерть 10 липня 2020(2020-07-10) (31 рік)
поблизу с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область
Національність українець
Alma Mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Псевдо «Сармат»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди та відзнаки
Герой України

Життєпис

Тарас Матвіїв народився 01989-02-1818 лютого 1989 року у селі В'язівне, Любешівського району (нині — Камінь-Каширського району), Волинської області, але з дитинства мешкав в м. Жидачеві Львівської області.

Після завершення навчання у Жидачівській школі № 1, в 2011 році — закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, працював кореспондентом ТРК «Ера» (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Влітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2015 року — депутат Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. Був організатором військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та Удеч-фесту «Івана Купала».

У вересні 2018 року вступив на курси лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де отримав військове звання молодшого лейтенанта та з грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на взводному опорному пункті «Сармат».

Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині[1].

Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла у Львові, похований в Жидачеві[2][3].

Громадська діяльність

Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид».

Був депутатом Жидачівської районної ради (2015—2020).

Книги

  • «Мої думки. Ритмопроза» (2022)[4]
  • «Мої думки. Проза» (2023)[5]

Нагороди

  • Звання Герой України з нагородженням ордена «Золота Зірка» (13 липня 2020, посмертно) — за героїзм і особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[6].

Вшанування

Див. також

Примітки

Джерела

Попередник:Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 202
13 липня 2020
Наступник:
Губанов Сергій ЛеонідовичКубрак В'ячеслав Анатолійович