Томмі Гатчисон

Почав займатись футболом на батьківщині, де його помітив головний тренер клубу «Аллоа Атлетік» Арчі Макферсон^[en] і 1965 року Гатчисон дебютував за цю команду, в якій провів два з половиною сезони, взявши участь у 68 матчах другого дивізіону чемпіонату Шотландії.

В лютому 1968 року за трохи більше 10 000 фунтів стерлінгів Гатчисон перейшов у «Блекпул» Стена Мортенсена, де відразу став основним гравцем і зайняв місце Грема Оутса^[en] на лівому фланзі, дебютувавши в матчі проти «Плімута» 30 березня у Другому дивізіоні Англії. У 1970 році став з командою другим, що дозволило команді підвищитись у класі, завдяки чому Томмі у сезоні 1970/71 дебютував у елітному дивізіоні, зігравши 28 ігор і забивши 1 гол, втім клуб зайняв 22 місце і вилетів назад. У тому ж 1971 році шотландець з клубом виграв Англо-італійський кубок. У квітні 2006 року був включений до Зали слави «Блекпула»^[2], увійшовши до п'ятірки найкращих гравців клубу у 1970-х роках^[3].

У 1972 році Гатчисон перейшов у клуб вищого англійського дивізіону «Ковентрі Сіті», за якого менеджер клубу Джо Мерсер виклав 140 000 фунтів стерлінгів та форварда Біллі Рафферті^[en]. У новій команді Томмі отримав шанс виступати в Першому дивізіоні на регулярній основі. Шотландець залишався у клубі протягом восьми років, провівши 355 ігор в усіх турнірах і забивши 30 голів. Період виступів у «Ковентрі» став піком кар'єри півзахисника, який в цей період зіграв усі свої 17 ігор за збірну, а також тричі визнавався гравцем року в «Ковентрі Сіті»^[en], що досі не вдавалось більше жодному іншому гравцю клубу. Також 1980 року пограв на правах оренди за «Сіетл Саундерз» в Північноамериканській футбольній лізі, де став переможцем Західного дивізіону^[en].

У жовтні 1980 року за 47 000 фунтів стерлінгів перейшов у «Манчестер Сіті», ставши першим підписанням нового менеджера клубу Джона Бонда на «Мейн Роуд». У травні 1981 року він вийшов з командою у фінал Кубка Англії, де на 30 хвилині Гатчисон відзначився голом у воротах «Тоттенгем Готспур», втім вже в кінцівці гри на 79 хвилині він відзначився автоголом, встановивши остаточний рахунок 1:1. В матчі-переграванні, що відбувся через п'ять днів, Сіті програв 2:3 і не здобув трофей.

У сезоні 1982/83 грав за гонконзький клуб «Булова», з яким виграв Кубок Гонконгу^[4] та Кубок Губернатора^[en][5], а також став віце-чемпіоном Гонконгу^[6], після чого повернувся до Англії, де знову приєднався до Джона Бонда, на цей раз у «Бернлі», де провів два сезони у Третьому англійському дивізіоні.

В 1985 році став гравцем валлійського «Свонсі Сіті», де протягом шести місяців був виконувачем обов'язків головного тренера. Клуб виступав у англійському Третьому дивізіоні, але паралельно грав у Кубку Уельсу, який і виграв 1989 року. Цей тріумф дозволив Гатчисону у вересні 1989 року дебютувати у єврокубках у віці 42 років, зігравши у Кубку володарів кубків 1989/90, де його команда в першому ж раунді вилетіла від грецького «Панатінаїкоса». У березні 1991 року зіграв останній матч за клуб у віці 43 років, п'яти місяців та 19 днів проти «Саутенд Юнайтед», ставши найстаршим гравцем в історії клубу, що зіграв у офіційному матчі.

Після цього грав в іншому валлійському клубі «Мертір-Тідвіл», де він провів ще три роки у п'ятому за рівнем дивізіоні Англії, і в травні 1994 року завершив ігрову кар'єру, у віці 46 років, зігравши понад тисячу ігор на професійному рівні протягом кар'єри.

26 вересня 1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії в матчі відбору на чемпіонат світу 1974 року проти Чехословаччини (2:1), а наступного року поїхав з командою на чемпіонат світу 1974 року у ФРН, де зіграв два матчі в рамках першого групового етапу.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 17 матчів, забивши 1 гол.

• Володар Англо-італійського кубка (1):

«Блекпул»: 1971

• Володар Кубка Гонконгу (1):

«Булова»: 1982–83

• Володар Кубка Губернатора^[en] (1):

«Булова»: 1982–83

• Володар Кубка Уельсу (1):

«Свонсі Сіті»: 1988–89

Індивідуальні

• У залі слави «Ковентрі Сіті».
• Гравець року в «Ковентрі Сіті»^[en]: 1973, 1975, 1976
• У залі слави «Блекпула».
• У символічній збірній Четвертого дивізіону Англії: 1986-87^[7]

• Calley, Roy (20 жовтня 1992). Blackpool: A Complete Record 1887–1992. Breedon Books Publishing Co Ltd. ISBN 1-873626-07-X.
• Singleton, Steve, ред. (2007). Legends: The great players of Blackpool FC (вид. 1). Blackpool: Blackpool Gazette. ISBN 978-1-84547-182-8.
• Brown, Jim (2000). Coventry: An Illustrated History. Desert Island Books Ltd. ISBN 1-874287-36-8.

• Томмі Гатчисон на сайті ФІФА (англ.)

• Томмі Гатчисон на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Томмі Гатчисон на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Томмі Гатчисон на сайті Eu-football.info (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.