Уганда

країна на сході Африки

Уганда (англ. Republic of Uganda, суах. Jamhuri ya Uganda, луг. Eggwanga Yuganda), Республіка Уганда — країна на сході Африки. Столиця — місто Кампала.

Республіка Уганда
англ. Republic of Uganda
суах. Jamhuri ya Uganda
луг. Eggwanga Yuganda

Прапор Герб
Девіз: «For God and My Country»
англ. Для Бога і моєї країни
Гімн: Oh Uganda, Land of Beauty
англ. О Угандо, земле краси
Розташування Уганди
Розташування Уганди
Столиця
(та найбільше місто)
Кампала
0°19′ пн. ш. 32°35′ сх. д.country H G O
Офіційні мовиАнглійська, суахілі
Форма правлінняпрезидентська республіка
 - ПрезидентЙовері Мусевені
 - Прем'єр-міністрАмама Мбабазі
Незалежністьвід Великої Британії 
 - Республіка9 жовтня 1962 
Площа
 - Загалом236 040 км² (81)
 - Внутр. води15.39 %
Населення
 - оцінка 2020 45 741 007 (31)
 - перепис 2014 34 634 650
 - Густота158,97/км² (78)
ВВП (ПКС)2019 р., оцінка
 - Повний123,653 (81)
 - На душу населення2,498 (159)
ВВП (ном.)2018 рік, оцінка
 - Повний26 040 (104)
 - На душу населення724 (174)
ІЛР (2016) 0.493 (середня) (163)
ВалютаУгандійський шилінг (UGX)
Часовий поясEAT (UTC+3)
 - Літній часне спостерігається (UTC+3)
Коди ISO 3166UG / UGA / 800
Домен.ug
Телефонний код+256
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Уганда

1700—2300 років тому бантумовне населення мігрувало до південної частини країни. До цього люди, що проживали на території сучасної Уганди, займалися мисливством та збиральництвом[1]. Уганда здобула незалежність від Британії 1962 року.

Офіційні мови — англійська та суахілі, хоча в країні також поширені багато інших.

Є членом Африканського Союзу, Британської Співдружності, Організації ісламського співробітництва та Східноафриканського співтовариства.

Етимологія

Назва походить від королівства Буганда, яке охоплювало частину півдня країни, включаючи місто Кампала.

Історія

Докладніше: Історія Уганди

Люди з'явилися на території Уганди в ранню кам'яну добу. У Середньовіччі на її території існували держави Китара, Уньйоро, Буганда, Нкоре, Тооро. З 1894 року — британський протекторат Уганда.

Недавня історія: незалежність від Англії в межах Співдружності здобута в 1962 році, Мілтон Оботе став прем'єр-міністром; федеративна республіка створена в 1963 році, король Мутеса II став президентом: Оботе скинув короля Мутесу в 1966 році і став президентом. Переворот, очолюваний генерал-майором Іді Аміном, скинув Оботе в 1971 році, установив жорстокий диктаторський режим, що продовжувався до 1978 року. Тіто Окелло прийшов до влади в 1985 році, договір про поділ влади між Окелло і Йовері Мусевені закінчився в 1986 році, Мусевені став президентом. Король Баганда одержав статус формального монарха в 1993 році.

Географія

Докладніше: Географія Уганди
Мапа Уганди

Уганда межує на півночі із Південним Суданом, на сході з Кенією, на півдні з Танзанією і Руандою, на заході з Демократичною Республікою Конго (ДРК). Виходу до моря не має, проте південна частина включає частину озера Вікторія, яке також межує з Кенією та Танзанією.

 Південний Судан
ДР Конго  Кенія
 Руанда  Танзанія

Рельєф

Уганда розташована на Східноафриканському плоскогір'ї. Більша частина території країни лежить на висоті 900—1500 м над рівнем моря.

Територія Уганди оточена горами майже з усіх боків — зі східного боку, на кордоні з Кенією, знаходиться згаслий вулкан Елгон висотою 4321 м, який має величезний кратер діаметром 11 кілометрів. У північній частині країни знаходяться південні відроги гір Іматонг (Лолібай). На південному заході на кордоні з Руандою та ДРК розташовані вулкани Вірунга (Буфумбіра). Відомий масив брилових гір — Рувензорі — піднімається вздовж західного кордону. Ці гори знаходяться в районі екватора і мають вигляд ланцюга вершин, покритих снігом. Найвищою точкою Уганди є гора Маргеріта (5109 м).

Гори на території держави мають вулканічне походження, за винятком гір Рувензорі[2].

Річки та озера

Річкова мережа належить до басейну р. Ніл. З озера Вікторія в районі Джинджі бере початок одне з джерел Нілу — Білий Ніл (або Вікторія-Ніл). Спрямовуючись на північ, він долає декілька порогів і водоспадів і озера Кйога і Альберт, а далі тече під назвою Альберт-Ніл і перетинає кордон з Суданом. Інші річки — Асва, Допет, Кафу, Кагера, Катонга, Маянджа, Малаба, Пагер та Семлікі.

Клімат

Мапа Уґанди за класифікацією клімату Кеппена.

Клімат Уганди субекваторіальний, пом'якшений значною висотою поверхні. Денні температури в більшості районів коливаються від 17 до 28 °C.

Кількість опадів є значною (за винятком невеликих територій у північній частині). Завдяки цьому селяни мають змогу збирати два врожаї на рік. Майже повсюдно в середньому випадає близько 1000 мм опадів на рік, хоча в південних районах, прилеглих до озера Вікторія, і на заході в горах Рувензорі ця цифра сягає 1500 мм.

Період найсильніших дощів — у березні та вересні на півдні країни, на півночі — приблизно на місяць раніше. Чітко виділяються вологий та сухий сезони.

Охорона навколишнього середовища

На території Уганди 60 заповідних зон, у тому числі десять національних парків: Бвінді і Гори Рувензорі (обидва включені в список Світової спадщини ЮНЕСКО), Кібале, Національний парк королеви Єлизавети, Долина Кідепо, Озеро Мбуро, Мгахінга, Гора Елгон, Водоспад Мерчісон і Семулікі.

Адміністративний поділ

Університет Макерере у Кампалі, столиці Уганди

Уганда поділяється на 4 регіони, 136 районів та столицю Кампалу.

РегіонАдміністративний
центр
Площа,
км²
Населення,
(1991) осіб
Населення,
(2002) осіб
Населення,
(2014) осіб
ЦентральнийКампала37 4894 843 5946 683 8879 529 227
СхіднийДжинджа27 9574 128 4696 301 6779 042 422
ПівнічнийГулу82 0993 151 9555 345 9647 188 139
ЗахіднийМбарара49 5994 547 6876 417 4498 874 862
Всього197 14416 761 70524 748 97734 634 650

Економіка

Докладніше: Економіка Уганди

Уганда — аграрна слабкорозвинена країна. Основні галузі промисловості: мідеплавильна, текстильна, цементна, харчова. Транспорт — автомобільний, залізничний, судноплавство по озерах Вікторія і Кйога. Основна залізниця країни зв'язує Кампалу з центром видобутку мідної руди Касесе на заході, містами Джинджа (з мідеплавильним комбінатом) і Тороро на сході і портом Момбасу на узбережжі Індійського океану в Кенії. Єдиний міжнародний аеропорт знаходиться поблизу Кампали в Ентеббе. Діє національна авіакомпанія «Уганда ейрлайнз».

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]:

Див. також: Корисні копалини Уганди, Історія освоєння мінеральних ресурсів Уганди, Гірнича промисловість Уганди.

Демографія

Етнолінгвістична мапа

Уганда є батьківщиною для багатьох різних національностей, жодна з яких не є більшістю, країну населяють як народи банту, так і народи нило-сахарської сім'ї.

В країні наразі регулярно використовується близько 40 різних мов. Англійська стала офіційною після здобуття незалежності. Її особливою варіацією в Уганді є угандійська англійська.

Найпоширенішою з місцевих мов є луганда, якою розмовляє переважно народ баганда в столиці Кампала та в місцевостях регіону Буганда, що оточує Кампалу. Мови лусога та руньянкоре використовуються переважно відповідно в південно-східній та південно-західній частині країни.

Суахілі, мова, що широко використовується в східній та центрально-східній Африці, була визнана другою офіційною державною мовою у 2005 році[3], хоча це питання дещо пов'язане з політикою. Ця мова не є популярною серед бантумовних народів на півдні та південному заході країни, але виконує роль лінгва франка у північній частині. Вона також широко використовується поліцією та збройними силами, що можливо є наслідком непропорційно більшої частки вихідців з півночі, яких у колоніальний період призвали до служби. Статус суахілі залежить також від політичної сили при владі. Наприклад, Амін, виходець з північного заходу, під час правління проголосив суахілі державною[4].

Населення Уганди зросло з 4,8 мільйона мешканців у 1950 році до 24,3 мільйона у 2002 році[5]. Поточна кількість населення оцінюється в 32,4 мільйона. Чисельність населення зросла на 10,6 млн осіб за останні 12 років[6]. Населення країни дуже молоде — середній вік становить 15 років.

Культура

Збройні сили

Дипломатичні відносини з Україною

Справами України в Уганді відає українське посольство в Кенії.

Див. також

Література

Примітки

Посилання