Фергус Андерсон

Мотогоночна кар'єра Андерсона розпочалась у 1927 році, коли йому виповнилось 18.

Фергус був одним із перших британських гонщиків, який зроби собі кар'єру на європейському континенті. Він мешкав у Варенні на березі озера Комо, неподалік від заводу Moto Guzzi. У сезоні 1950 він підписав контракт з італійською командою для виступів у класі 250cc. Він переконав керівництво команди випустити розробити мотоцикл для участі у змаганнях класу 350cc. І вже у сезоні 1953, в дебютний рік моделі, став чемпіоном світу. В наступному сезоні він повторив свій успіх.

Після завершення виступів у чемпіонаті світу в 1954 році Фергус став менеджером команди Moto Guzzi. Проте, невдовзі, він посварився з керівництвом команди через відсутність вільного часу для гонок і відгукнувся на пропозицію команди BMW повернутись до виступів у змаганнях.

Загибель

6 квітня 1956 року, Фергус проводив свій перший виступ за команду BMW, беручи участь у гонці «Circuit de Floreffe», яка проходила по дорогам загального користування в провінції Намюр. У гострій боротьбі з Джоном Сертісом та Біллі Ломасом Андерсон втратив контроль над мотоциклом, виїхав за межі дороги у гравій та врізався у стовп. Він помер у той же день у лікарні. Смерть шотландця потрясла світове мотогоночне товариство та призвела до заборони гонок у Намюрі.

Фергус похований на кладовищі в Намюрі (Бельгія), оскільки ще при житті він висловив бажання бути похованим поруч з треком, на якому би він загинув під час гонки. Андерсон залишив після себе дружину і двох дітей. У травні 1996 року, через 40 років після тієї аварії, в Бюзе в присутності Дженні, доньки Фергуса, та колишніх чемпіонів світу Сесіла Сендфорда та Біллі Ломаса, було відкрито пам'ятний знак, присвячений великому гонщику.

MotoGP

У розрізі сезонів

• Перемога у гонці класу 500cc на Гран-Прі Іспанії —1953 зробила Фергуса найстаршим гонщиком, який здобував перемогу в гонці «королівського» класу — на той момент йому виповнилось 44 роки та 237 днів^[2].